Клуб любителей рыбной ловли "РыбачОК"

Документи,що пов'язані з даним документом

ВОДНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995, N 24, ст.189 )

( Вводиться в дію Постановою ВР
N 214/95-ВР від 06.06.95, ВВР, 1995, N 24, ст.190 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1990-III ( 1990-14 ) від 21.09.2000, ВВР, 2000, N 45, ст.390
N 2120-III ( 2120-14 ) від 07.12.2000, ВВР, 2001, N 2-3, ст.10 )

( У тексті Кодексу слова "плата", "платежі", "Міністерство
охорони навколишнього природного  середовища  та ядерної
безпеки України",  "Державний Комітет України по водному
господарству", "Державний Комітет  України по геології і
використанню  надр", "Міністерство  статистики України",
"Державний   Комітет   України   по  гідрометеорології",
"Міністерство  охорони  здоров'я України", "Міністерство
рибного   господарства   України",  "Державний   Комітет
України по нагляду за охороною праці" в  усіх  відмінках
замінено відповідно словами "збір", "збори", "спеціально
уповноважений  центральний   орган  виконавчої  влади  з
питань  екології та  природних   ресурсів",  "спеціально
уповноважений  центральний   орган  виконавчої  влади  з
питань водного  господарства", "спеціально уповноважений
центральний   орган   виконавчої влади з питань геології
та   використання    надр",   "спеціально  уповноважений
центральний орган виконавчої влади з питань статистики",
"спеціально  уповноважений  центральний орган виконавчої
влади   з   питань    гідрометеорології",    "спеціально
уповноважений   центральний   орган  виконавчої  влади з
питань  охорони   здоров'я",  "спеціально  уповноважений
центральний  орган  виконавчої  влади  з  питань рибного
господарства",  "спеціально  уповноважений   центральний
орган  виконавчої  влади  з  питань  нагляду за охороною
праці"  у  відповідних   відмінках,  а  слова  "народних
депутатів"  виключено  згідно  із   Законом   N 1990-III
( 1990-14 ) від 21.09.2000 )

Усі води (водні об'єкти) на території України є  національним
надбанням   народу   України,   однією   з  природних  основ  його
економічного розвитку і соціального добробуту.
Водні ресурси  забезпечують  існування  людей,  тваринного  і
рослинного  світу  і  є  обмеженими  та   уразливими    природними
об'єктами.
В умовах нарощування антропогенних  навантажень  на  природне
середовище,  розвитку  суспільного   виробництва    і    зростання
матеріальних потреб виникає  необхідність  розробки  і  додержання
особливих правил користування водними ресурсами, раціонального  їх
використання та екологічно спрямованого захисту.
Водний  кодекс,  в  комплексі  з  заходами   організаційного,
правового, економічного і виховного впливу,  сприятиме  формуванню
водно-екологічного правопорядку і забезпеченню екологічної безпеки
населення  України,  а   також    більш    ефективному,    науково
обгрунтованому використанню вод та  їх  охороні  від  забруднення,
засмічення та вичерпання.

РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення основних термінів

У цьому Кодексі вживаються такі терміни:
басейн водозбірний - частина земної поверхні і товщі грунтів,
з яких відбувається стік води у водотік або водойму;
б'єф  -  ділянка  річки,  що  розташована  вище  або    нижче
водопідпірної споруди (греблі);
болото - надмірно зволожена  земельна  ділянка  із  застояним
водним режимом і специфічним рослинним покривом;
вода дренажна - вода, яка профільтрувалася з певної території
та відводиться за допомогою дренажної системи  з  метою  пониження
рівня грунтових вод;
вода зворотна - вода, що повертається за допомогою  технічних
споруд і засобів з господарської  ланки  кругообігу  води  в  його
природні ланки у вигляді стічної, шахтної, кар'єрної чи  дренажної
води;
вода лляльна  (підсланева)  -  вода  з  домішками  (переважно
нафтопродуктів), зібрана в колодязях - ллялах  машинних  відділень
судна;
вода  стічна   -    вода,    що    утворилася    в    процесі
господарсько-побутової  і  виробничої  діяльності  (крім  шахтної,
кар'єрної і дренажної  води),  а  також  відведена  з  забудованої
території, на якій вона утворилася внаслідок випадання атмосферних
опадів;
води - усі води (поверхневі, підземні, морські),  що  входять
до складу природних ланок кругообігу води;
води підземні -  води,  що  знаходяться  нижче  рівня  земної
поверхні в товщах гірських порід верхньої частини  земної  кори  в
усіх фізичних станах;
води поверхневі - води різних водних об'єктів, що знаходяться
на земній поверхні;
водний  об'єкт  -  природний  або  створений  штучно  елемент
довкілля,   в  якому  зосереджуються  води  (море,  річка,  озеро,
водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт);
водні ресурси - обсяги поверхневих, підземних і морських  вод
відповідної території;
водність - характеристика величини річкового стоку за  певний
проміжок часу відносно його середньої багаторічної величини;
водогосподарський баланс - співвідношення  між  наявними  для
використання водними ресурсами на даній території  і  потребами  в
них для розвитку економіки на різних рівнях;
водозабір - споруда або пристрій для забору  води  з  водного
об'єкта;
водойма - безстічний або із сповільненим  стоком  поверхневий
водний об'єкт;
водокористування  -  використання  вод  (водних об'єктів) для
задоволення    потреб    населення,    промисловості,   сільського
господарства,  транспорту та інших галузей господарства, включаючи
право   на   забір   води,  скидання  стічних  вод  та  інші  види
використання вод (водних об'єктів);
водоносний  горизонт  -  однорідна  пластова  товща  гірських
порід, де постійно знаходяться води;
водосховище - штучна водойма місткістю більше 1 млн. кубічних
метрів, збудована для створення  запасу  води  та  регулювання  її
стоку;
гранично допустима  концентрація  (гдк)  речовини  у  воді  -
встановлений рівень концентрації речовини у воді, вище якого  вода
вважається непридатною для конкретних цілей водокористування;
гранично допустимий скид (гдс) речовини  -  маса  речовини  у
зворотній воді, що є  максимально  допустимою  для  відведення  за
встановленим режимом даного  пункту  водного  об'єкта  за  одиницю
часу;
забруднення вод - надходження до водних об'єктів забруднюючих
речовин;
забруднююча  речовина  -  речовина, яка привноситься у водний
об'єкт в результаті господарської діяльності людини;
заплавні землі - прибережна територія, що може бути затоплена
чи підтоплена під час повені (паводка);
засмічення  вод  -  привнесення  у  водні  об'єкти  сторонніх
предметів і матеріалів, що шкідливо впливають на стан вод;
зона  санітарної  охорони  -  територія  і   акваторія,    де
запроваджується особливий санітарно-епідеміологічний режим з метою
запобігання  погіршенню  якості  води   джерел    централізованого
господарсько-питного водопостачання, а також з метою  забезпечення
охорони водопровідних споруд;
ліміт забору води - граничний  обсяг  забору  води  з  водних
об'єктів,  який   встановлюється  в    дозволі    на    спеціальне
водокористування;
ліміт скиду забруднюючих  речовин  -  граничний  обсяг  скиду
забруднюючих   речовин   у   поверхневі   водні   об'єкти,    який
встановлюється в дозволі на спеціальне водокористування;
межень (меженний період) -  період  річного  циклу,  протягом
якого спостерігається низька водність;
моніторинг вод -  система  спостережень,  збирання,  обробки,
збереження  та  аналізу  інформації  про  стан  водних   об'єктів,
прогнозування  його  змін  та  розробки   науково    обгрунтованих
рекомендацій для прийняття відповідних рішень;
озеро  -  природна  западина  суші,  заповнена  прісними  або
солоними водами;
прибережна  захисна  смуга  -  частина  водоохоронної    зони
відповідної ширини вздовж річки, моря,  навколо  водойм,  на  якій
встановлено більш суворий режим господарської діяльності,  ніж  на
решті території водоохоронної зони;
рибогосподарський  водний  об'єкт  -  водний  об'єкт    (його
частина), що використовується для рибогосподарських цілей;
ставок - штучно створена водойма місткістю не більше  1  млн.
кубічних метрів;
схема використання  і  охорони  води  та  відтворення  водних
ресурсів  -  передпроектний  документ,   що    визначає    основні
водогосподарські та інші заходи,  які  підлягають  здійсненню  для
задоволення  перспективних  потреб  у  воді  населення  і  галузей
економіки, а також для охорони вод або  запобігання  їх  шкідливим
діям;
уріз води - межа води на  березі  водного  об'єкта  (берегова
лінія);
якість води - характеристика складу і властивостей води,  яка
визначає її придатність для конкретних цілей використання;
рибництво  -  штучне  розведення  і відтворення риби та інших
водних живих ресурсів;
маловоддя -  період  (фаза)  гідрологічного  режиму   водного
об'єкта,   при  якому  спостерігається  зменшення  його  водності,
внаслідок чого погіршуються умови  забезпечення  потреб  у  водних
ресурсах;
ліміт використання  води - граничний обсяг використання води,
який встановлюється дозволом на спеціальне водокористування;
вода супутньо-пластова - вода,  що піднімається  на  поверхню
разом з нафтою і газом під час їх видобування;
забір води   -   вилучення   води   з   водного  об'єкта  для
використання за допомогою технічних пристроїв або без них;
використання води - процес вилучення води для використання  у
виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних
потреб  населення,  а  також   без   її   вилучення   для   потреб
гідроенергетики,  рибництва,  водного,  повітряного  транспорту та
інших потреб.
(  Стаття  1  із змінами,  внесеними  згідно із Законом N 1990-III
( 1990-14 ) від 21.09.2000 )

Стаття 2. Водне законодавство України

Завданням  водного  законодавства  є  регулювання    правових
відносин з метою забезпечення збереження, науково  обгрунтованого,
раціонального використання вод  для  потреб  населення  і  галузей
економіки,  відтворення  водних  ресурсів,   охорони    вод    від
забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим  діям
вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних  об'єктів,
а також охорони прав підприємств, установ, організацій і  громадян
на водокористування.
Водні відносини в Україні регулюються цим  Кодексом,  Законом
України   "Про   охорону   навколишнього   природного  середовища"
( 1264-12 ) та іншими актами законодавства.
Земельні, гірничі, лісові відносини, а також  відносини  щодо
використання та охорони рослинного і тваринного  світу,  територій
та  об'єктів  природно-заповідного  фонду,  атмосферного  повітря,
виключної (морської) економічної зони та  континентального  шельфу
України, що виникають  під  час  користування  водними  об'єктами,
регулюються відповідним законодавством України.

Стаття 3. Водний фонд України

Усі води (водні об'єкти) на території України  становлять  її
водний фонд.
До водного фонду України належать:
1) поверхневі води:
природні водойми (озера);
водотоки (річки, струмки);
штучні водойми (водосховища, ставки) і канали;
інші водні об'єкти;
2) підземні води та джерела;
3) внутрішні морські води та територіальне море.

Стаття 4. Землі водного фонду

До земель водного фонду належать землі, зайняті:
морями, річками, озерами,  водосховищами,  іншими  водоймами,
болотами, а також островами;
прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо
водойм;
гідротехнічними,  іншими  водогосподарськими  спорудами    та
каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;
береговими смугами водних шляхів.

Стаття 5. Водні об'єкти загальнодержавного і місцевого
значення

До водних об'єктів загальнодержавного значення належать:
1) внутрішні морські води та територіальне море;
2)  підземні  води,  які    є    джерелом    централізованого
водопостачання;
3) поверхневі води (озера, водосховища,  річки,  канали),  що
знаходяться  і  використовуються  на  території  більш  як  однієї
області, а також їх притоки всіх порядків;
4) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду
загальнодержавного  значення,  а  також  віднесені  до   категорії
лікувальних.
До водних об'єктів місцевого значення належать:
1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах
однієї  області  і  які  не  віднесені    до    водних    об'єктів
загальнодержавного значення;
2)  підземні  води,   які    не    можуть    бути    джерелом
централізованого водопостачання.

Стаття 6. Власність на води (водні об'єкти)

Води (водні об'єкти) є виключною власністю народу  України  і
надаються тільки у користування.
Народ  України  здійснює  право  власності  на  води   (водні
об'єкти) через Верховну Раду  України,  Верховну  Раду  Автономної
Республіки Крим і місцеві Ради.
Окремі  повноваження  щодо  розпорядження  водами    (водними
об'єктами)  можуть  надаватися  відповідним   органам    державної
виконавчої влади.

Стаття 7. Компетенція Верховної Ради України в галузі
регулювання водних відносин

До відання Верховної Ради України в галузі регулювання водних
відносин належить:
1) законодавче  регулювання  водних  відносин  та  визначення
основних напрямів державної політики в цій галузі;
2) розпорядження водним фондом України;
3) затвердження державних, міждержавних програм  використання
і охорони вод та відтворення водних ресурсів;
4) встановлення правового режиму використання і  охорони  вод
та відтворення водних ресурсів у  зонах  надзвичайних  екологічних
ситуацій;
5)     регулювання    розподілу    зборів    за    спеціальне
водокористування;
6)  визначення  повноважень  місцевих Рад і органів державної
виконавчої  влади  щодо  використання і охорони вод та відтворення
водних ресурсів;
7) вирішення інших питань у галузі законодавчого  регулювання
водних відносин.
(  Стаття  7  із змінами,  внесеними  згідно із Законом N 1990-III
( 1990-14 ) від 21.09.2000 )

Стаття 8. Компетенція  Верховної  Ради Автономної Республіки
Крим,  обласних,  Київської  та   Севастопольської
міських Рад у галузі регулювання водних відносин

До   відання   Верховної  Ради  Автономної  Республіки  Крим,
обласних,  Київської  та  Севастопольської  міських  Рад  у галузі
регулювання водних відносин на їх території належить:
1)  забезпечення  реалізації  державної  політики  у   галузі
використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;
2) розпорядження водними об'єктами місцевого значення;
3) погодження державних, міждержавних та регіональних програм
використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів,  участь
у їх реалізації;
4) розробка,  затвердження  та  реалізація  місцевих  програм
використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;
5) видача дозволів на спеціальне  водокористування  з  водних
об'єктів місцевого значення;
6)  визначення  у встановленому порядку нормативів і розмірів
зборів  за спеціальне водокористування з водних об'єктів місцевого
значення;
7)  погодження  розміщення  підприємств  та  інших  об'єктів,
діяльність яких пов'язана з використанням водних ресурсів  і  може
негативно впливати на їх стан;
8)  координація діяльності районних і міських (міст обласного
підпорядкування)  Рад  у  питаннях  використання  і охорони вод та
відтворення водних ресурсів;
9)   затвердження    проектів    зон    санітарної    охорони
господарсько-питних водозаборів;
10) прийняття у встановленому порядку рішень  про  віднесення
водних    об'єктів    місцевого    значення     до        об'єктів
природно-заповідного фонду чи до відповідних  категорій  особливої
охорони;
11) встановлення правил користування маломірними  суднами  на
водних об'єктах;
12) встановлення в разі потреби більш суворих, ніж  у  цілому
на території України, нормативів якості  води  у  водних  об'єктах
місцевого значення;
13) обмеження, тимчасова заборона (зупинення)  чи  припинення
діяльності підприємств, установ і  організацій  в  разі  порушення
ними вимог водного законодавства в межах своєї компетенції;
14) організація роботи, пов'язаної  з  ліквідацією  наслідків
аварій та стихійного лиха, погіршенням якості вод або їх шкідливою
дією, залучення до цієї роботи підприємств, установ і  організацій
в порядку, передбаченому законодавством;
15) прийняття за погодженням з  державними  органами  охорони
здоров'я та охорони навколишнього природного  середовища  під  час
аварійних ситуацій рішень про скидання стічних вод з накопичувачів
у водні об'єкти, якщо це не  призведе  до  перевищення  нормативів
екологічної безпеки водокористування;
16)  організація  інформування  населення  про  стан   водних
об'єктів, його зміну та про проведення водоохоронних заходів;
17) здійснення контролю за використанням і  охороною  вод  та
відтворенням водних ресурсів;
18)  вирішення  інших  питань  у  галузі  регулювання  водних
відносин у межах своєї компетенції.
(  Стаття  8  із змінами,  внесеними  згідно із Законом N 1990-III
( 1990-14 ) від 21.09.2000 )

Стаття 9. Компетенція районних Рад у галузі регулювання
водних відносин

До  відання районних Рад у галузі регулювання водних відносин
на їх території належить:
1)  координація  роботи  сільських,  селищних,  міських (міст
районного   підпорядкування)   Рад   під   час   проведення   ними
міжтериторіальних  водогосподарських  і  водоохоронних  заходів та
подання їм відповідної методичної допомоги;
2) погодження розміщення  підприємств,  будівель,  споруд  та
інших об'єктів, діяльність яких пов'язана з  використанням  водних
об'єктів місцевого значення і може завдати їм шкоди;
3) організація роботи,  пов'язаної  з  ліквідацією  наслідків
аварій та стихійного лиха, погіршенням якості вод або їх шкідливою
дією,  залучення  у  встановленому  порядку   до    цієї    роботи
підприємств, установ і організацій;
4) організація роботи по винесенню в  натуру  та  влаштуванню
прибережних захисних смуг вздовж річок, морів та навколо водойм;
5)  внесення  у  встановленому  порядку    пропозицій    щодо
оголошення водних об'єктів об'єктами природно-заповідного фонду до
Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних Рад;
6) обмеження, тимчасова заборона  (зупинення)  чи  припинення
діяльності підприємств та інших об'єктів  у  разі  порушення  ними
вимог водного законодавства в межах своєї компетенції;
7) встановлення правил загального водокористування в порядку,
визначеному статтею 47 цього Кодексу;
8) здійснення контролю за використанням  і  охороною  вод  та
відтворенням водних ресурсів;
9)  організація  інформування  населення  про  стан    водних
об'єктів,  про  надзвичайні  екологічні  ситуації,   які    можуть
негативно вплинути на здоров'я людей, та про заходи, що вживаються
для поліпшення стану вод;
10)  вирішення  інших  питань  у  галузі  регулювання  водних
відносин у межах своєї компетенції.

Стаття 10. Компетенція  сільських,  селищних,   міських   та
районних у містах Рад у галузі регулювання водних
відносин

До  відання сільських, селищних, міських та районних у містах
Рад у галузі регулювання водних відносин на їх території належить:
1)  здійснення  заходів  щодо  раціонального  використання  і
охорони вод та відтворення водних ресурсів;
2) контроль за використанням і охороною вод  та  відтворенням
водних ресурсів;
3)  встановлення  правил  загального  користування    водними
об'єктами в порядку, визначеному статтею 47 цього Кодексу;
4) обмеження, тимчасова заборона  (зупинення)  чи  припинення
діяльності підприємств та інших об'єктів  в  разі  порушення  ними
вимог водного законодавства  в межах своєї компетенції;
5) організація роботи,  пов'язаної  з  ліквідацією  наслідків
аварій та стихійного лиха, погіршенням якості вод або їх шкідливою
дією,  залучення  у  встановленому  порядку   до    цієї    роботи
підприємств, установ і організацій;
6)  організація  інформування  населення  про  стан    водних
об'єктів, а також про надзвичайні екологічні ситуації, які  можуть
негативно вплинути на здоров'я людей, та про заходи, що вживаються
для поліпшення стану вод;
7)  вирішення  інших  питань  у  галузі  регулювання   водних
відносин у межах своєї компетенції.

Стаття 11. Участь громадян та їх об'єднань, інших громадських
формувань у здійсненні заходів щодо  використання
і охорони вод та відтворення водних ресурсів

Громадяни та їх  об'єднання,  інші  громадські  формування  у
встановленому порядку мають право:
1)  брати  участь  у  розгляді  місцевими  Радами  та  іншими
державними  органами питань, пов'язаних з використанням і охороною
вод та відтворенням водних ресурсів;
2)  за  погодженням  з  місцевими Радами та іншими державними
органами  виконувати  роботи  по  використанню  і  охороні  вод та
відтворенню  водних  ресурсів  за  власні кошти та за добровільною
участю членів об'єднань громадян;
3)  брати  участь  у  проведенні  спеціально   уповноваженими
державними органами управління у галузі використання і охорони вод
та    відтворення    водних    ресурсів    перевірок     виконання
водокористувачами  водоохоронних  правил  і  заходів  та   вносити
пропозиції з цих питань;
4) проводити громадську екологічну  експертизу,  обнародувати
її результати і  передавати  їх  органам,  уповноваженим  приймати
рішення щодо  розміщення,  проектування  та  будівництва  нових  і
реконструкції  діючих  підприємств,  споруд  та  інших   об'єктів,
пов'язаних  з  використанням  вод, у  порядку,  що    визначається
законодавством;
5)  здійснювати  громадський  контроль  за  використанням   і
охороною вод та відтворенням водних ресурсів;
6) одержувати у встановленому  порядку  інформацію  про  стан
водних об'єктів, джерела  забруднення  та  використання  вод,  про
плани і заходи щодо використання  і  охорони  вод  та  відтворення
водних ресурсів;
7)  подавати  до  суду  позови  про  відшкодування   збитків,
заподіяних державі і громадянам внаслідок забруднення,  засмічення
та вичерпання вод;
8) здійснювати інші функції щодо використання і  охорони  вод
та відтворення водних ресурсів відповідно до законодавства.

Розділ II. ДЕРЖАВНЕ   УПРАВЛІННЯ   І   КОНТРОЛЬ   У  ГАЛУЗІ
ВИКОРИСТАННЯ І ОХОРОНИ ВОД ТА ВІДТВОРЕННЯ  ВОДНИХ
РЕСУРСІВ

Глава 2. ДЕРЖАВНІ, МІЖДЕРЖАВНІ ТА РЕГІОНАЛЬНІ ПРОГРАМИ У
ГАЛУЗІ ВИКОРИСТАННЯ І ОХОРОНИ ВОД ТА ВІДТВОРЕННЯ
ВОДНИХ РЕСУРСІВ

Стаття 12. Державні,  міждержавні  та  регіональні  програми
використання і охорони вод та відтворення водних
ресурсів

Державні, міждержавні та регіональні програми використання  і
охорони вод та відтворення водних ресурсів розробляються  з  метою
здійснення  цілеспрямованої  і    ефективної    діяльності    щодо
задоволення  потреб  населення  і  галузей  економіки   у    воді,
збереження, раціонального використання і охорони вод,  запобігання
їх шкідливій дії.
Державні, міждержавні та регіональні програми використання  і
охорони вод та відтворення водних ресурсів розробляються на основі
даних державного обліку вод, водного кадастру, схем використання і
охорони вод та відтворення водних ресурсів тощо.
Розробка та реалізація цих програм  здійснюється  за  рахунок
Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим  та
місцевих бюджетів, коштів  підприємств,  установ  та  організацій,
позабюджетних фондів, добровільних внесків організацій і громадян,
інших коштів.

Глава 3. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ У ГАЛУЗІ ВИКОРИСТАННЯ І ОХОРОНИ
ВОД ТА ВІДТВОРЕННЯ ВОДНИХ РЕСУРСІВ

Стаття 13. Органи, що здійснюють державне управління в галузі
використання  і  охорони вод та відтворення водних
ресурсів

Державне управління в галузі використання і  охорони  вод  та
відтворення водних ресурсів здійснюється за  басейновим  принципом
на  основі  державних,  міждержавних  та   регіональних    програм
використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.
Державне  управління  в  галузі використання і охорони вод та
відтворення  водних ресурсів здійснюють Кабінет Міністрів України,
Уряд  Автономної  Республіки  Крим,  місцеві  Ради та їх виконавчі
комітети,  спеціально  уповноважені  органи  державної  виконавчої
влади та інші державні органи відповідно до законодавства України.
Спеціально уповноваженими органами державної виконавчої влади
у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів
є  спеціально  уповноважений  центральний орган виконавчої влади з
питань  екології  та  природних ресурсів, спеціально уповноважений
центральний  орган виконавчої влади з питань водного господарства,
спеціально  уповноважений  центральний  орган  виконавчої  влади з
питань  геології та використання надр, їх органи на місцях та інші
державні органи відповідно до законодавства.

Глава 4. КОМПЕТЕНЦІЯ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ У ГАЛУЗІ УПРАВЛІННЯ І
КОНТРОЛЮ   ЗА   ВИКОРИСТАННЯМ   І  ОХОРОНОЮ  ВОД  ТА
ВІДТВОРЕННЯМ ВОДНИХ РЕСУРСІВ

Стаття 14. Компетенція Кабінету Міністрів України  у  галузі
управління і контролю за використанням і охороною
вод та відтворенням водних ресурсів

До відання Кабінету Міністрів України у галузі  управління  і
контролю за використанням і охороною вод  та  відтворенням  водних
ресурсів належить:
1) реалізація державної  політики  у  галузі  використання  і
охорони вод та відтворення водних ресурсів;
2)  розпорядження  водними    об'єктами    загальнодержавного
значення;
3) здійснення державного контролю за використанням і охороною
вод та відтворенням водних ресурсів;
4) визначення пріоритетів водокористування;
5)  забезпечення  розробки   державних,    міждержавних    та
регіональних програм використання і  охорони  вод  та  відтворення
водних ресурсів, затвердження регіональних програм;
6) визначення порядку діяльності органів державної виконавчої
влади у галузі використання і охорони вод  та  відтворення  водних
ресурсів, координація їх діяльності;
7) встановлення  порядку  видачі   дозволів   на   спеціальне
водокористування, будівельні, днопоглиблювальні і вибухові роботи,
видобування піску і гравію,  прокладання кабелів, трубопроводів та
інших  комунікацій  на  землях водного фонду,  а також розробки та
затвердження нормативів    скидання забруднюючих речовин  у  водні
об'єкти;
8)    встановлення    нормативів    збору    за    спеціальне
водокористування і порядку його справляння;

( Пункт 9 статті 14 виключено на підставі  Закону  N 1990-III
( 1990-14 ) від 21.09.2000 )

10) прийняття у разі виникнення аварійних ситуацій рішень про
скиди стічних вод з  накопичувачів  у  водні  об'єкти,  якщо  вони
призводять  до  перевищення  гранично   допустимих    концентрацій
забруднюючих речовин у цих об'єктах;
11)  організація  і  координація    робіт,    пов'язаних    з
попередженням та ліквідацією наслідків  аварій,  стихійного  лиха,
шкідливої дії вод або погіршенням якості водних ресурсів;
12)  прийняття  рішень  про  обмеження,  тимчасову   заборону
(зупинення)  чи  припинення  діяльності   підприємств,    установ,
організацій  і  об'єктів  у  разі  порушення  ними  вимог  водного
законодавства;
13)  затвердження    проектів    зон    санітарної    охорони
господарсько-питних водозаборів, які  забезпечують  водопостачання
території більш як однієї області;
14)  керівництво  зовнішніми  зв'язками  України  в    галузі
використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;
15) вирішення інших питань у галузі  використання  і  охорони
вод та відтворення водних ресурсів.
(  Стаття  14 із змінами,  внесеними  згідно із Законом N 1990-III
( 1990-14 ) від 21.09.2000 )
Стаття 15. Компетенція спеціально уповноваженого центрального
органа   виконавчої  влади  з  питань  екології та
природних ресурсів в галузі  управління і контролю
за використанням і охороною  вод  та  відтворенням
водних ресурсів

До  відання  спеціально  уповноваженого  центрального  органа
виконавчої  влади з питань екології та природних ресурсів в галузі
управління   і   контролю  за  використанням  і  охороною  вод  та
відтворенням водних ресурсів належить:
1) здійснення комплексного управління в галузі охорони водних
ресурсів, проведення єдиної науково-технічної  політики  з  питань
використання  і  охорони  вод  та  відтворення  водних   ресурсів,
координація діяльності міністерств, відомств, підприємств, установ
та організацій в цій галузі;
2) здійснення державного контролю за використанням і охороною
вод та відтворенням водних ресурсів;
3) розробка та участь у реалізації державних, міждержавних та
регіональних програм використання і  охорони  вод  та  відтворення
водних ресурсів;
4) організація та здійснення державного моніторингу вод;
5) розробка і затвердження  нормативів  і  правил,  участь  у
розробці стандартів щодо регулювання використання і охорони вод та
відтворення водних ресурсів в межах своєї компетенції;
6) здійснення державної екологічної експертизи;
7) видача дозволів  на  спеціальне  водокористування  в  разі
використання води з водних об'єктів загальнодержавного значення;
8) прийняття у встановленому порядку  рішень  про  обмеження,
тимчасову  заборону  (зупинення)    чи    припинення    діяльності
підприємств, установ, організацій і  об'єктів   в  разі  порушення
ними вимог водного законодавства;
9)  розробка  і  запровадження  у    встановленому    порядку
організаційно-економічних  заходів  щодо  забезпечення  охорони  і
використання вод та відтворення водних ресурсів;
10)  здійснення  міжнародного  співробітництва    з    питань
використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;
11) вирішення інших питань у галузі  використання  і  охорони
вод та відтворення водних ресурсів.

Стаття 16. Компетенція спеціально уповноваженого центрального
органа    виконавчої  влади   з   питань   водного
господарства  в  галузі  управління  і контролю за
використанням  і  охороною  вод  та   відтворенням
водних ресурсів

До  відання  спеціально  уповноваженого  центрального  органа
виконавчої влади з питань водного господарства в галузі управління
і  контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних
ресурсів належить:
1)  державне  управління  в  галузі  водного    господарства,
здійснення  єдиної  технічної  політики,  впровадження  у    водне
господарство  досягнень  науки,  техніки,  нових   технологій    і
передового досвіду;
2)  розробка  і  встановлення  режимів   роботи    водосховищ
комплексного  призначення,  водогосподарських  систем  і  каналів,
затвердження правил їх експлуатації;
3) розробка та участь у реалізації державних, міждержавних  і
регіональних програм використання і  охорони  вод  та  відтворення
водних ресурсів;
4) забезпечення потреб населення і галузей економіки у водних
ресурсах та здійснення їх міжбасейнового перерозподілу;
5) здійснення  радіологічного  і  гідрохімічного  моніторингу
водних об'єктів комплексного призначення, водогосподарських систем
міжгалузевого та сільськогосподарського водопостачання;
6) проектування, будівництво і експлуатація водогосподарських
систем та об'єктів комплексного призначення;
7)  здійснення  заходів  щодо    екологічного    оздоровлення
поверхневих вод та догляду за ними;
8) ведення державного обліку водокористування  та  державного
водного кадастру;
9) погодження дозволів на спеціальне водокористування;
10)  здійснення  міжнародного  співробітництва    у    галузі
використання  і  охорони  вод  та  відтворення  водних    ресурсів
прикордонних вод;
11) виконання заходів, пов'язаних з  попередженням  шкідливої
дії вод і  ліквідацією  її  наслідків,  включаючи  протипаводковий
захист населених пунктів та земель;
12)  здійснення  контролю  за  дотриманням  режимів    роботи
водосховищ та водогосподарських систем;
13) вирішення інших питань у галузі управління і контролю  за
використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів.

Стаття 17. Компетенція спеціально уповноваженого центрального
органа   виконавчої   влади  з питань геології  та
використання надр у галузі управління  і  контролю
за  використанням  і  охороною вод та відтворенням
водних ресурсів

До  відання  спеціально  уповноваженого  центрального  органа
виконавчої  влади  з питань геології та використання надр у галузі
управління   і   контролю  за  використанням  і  охороною  вод  та
відтворенням водних ресурсів належить:
1) видача спеціальних  дозволів  (ліцензій)  на  користування
надрами для  розробки  родовищ  підземних  вод  за  погодженням  з
державними органами охорони навколишнього  природного  середовища,
охорони здоров'я та нагляду за охороною праці;
2)  ведення  державного  обліку  підземних  вод  та   водного
кадастру;
3) ведення державного моніторингу підземних вод;
4)  погодження  умов  спеціального  водокористування  в  разі
використання підземних вод;
5)  погодження  дозволів  на  право  виконання  проектних  та
будівельних робіт, пов'язаних з видобуванням підземних вод;
6) виявлення  недіючих свердловин і вжиття  заходів  щодо  їх
ліквідації або ремонту і подальшого використання;
7) здійснення державного геологічного  контролю  за  веденням
пошуково-розвідувальних та інших робіт щодо геологічного  вивчення
підземних вод;
8) вирішення інших питань у галузі управління і  контролю  за
використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів.

Глава 5. КОНТРОЛЬ ЗА  ВИКОРИСТАННЯМ  І ОХОРОНОЮ ВОД ТА
ВІДТВОРЕННЯМ ВОДНИХ РЕСУРСІВ

Стаття 18. Завдання контролю за використанням і охороною вод
та відтворенням водних ресурсів

Контроль за використанням  і  охороною  вод  та  відтворенням
водних ресурсів полягає в забезпеченні додержання усіма юридичними
та фізичними особами вимог водного законодавства.

Стаття 19. Державний контроль за використанням  і  охороною
вод та відтворенням водних ресурсів

Державний  контроль  за  використанням  і  охороною  вод   та
відтворенням  водних  ресурсів  здійснюється  Кабінетом  Міністрів
України,  державними  органами  охорони  навколишнього  природного
середовища, іншими спеціально уповноваженими  державними  органами
відповідно до законодавства України.
Порядок здійснення державного  контролю  за  використанням  і
охороною вод та  відтворенням  водних  ресурсів  визначається  цим
Кодексом та іншими актами законодавства.

Стаття 20. Громадський контроль за використанням і охороною
вод та відтворенням водних ресурсів

Громадський  контроль  за  використанням  і  охороною  вод та
відтворенням    водних    ресурсів    здійснюється    громадськими
інспекторами    охорони   навколишнього   природного   середовища,
повноваження   яких  визначаються  положенням,  що  затверджується
спеціально  уповноваженим  центральним  органом виконавчої влади з
питань екології та природних ресурсів.

Стаття 21. Державний моніторинг вод

З метою забезпечення збирання, обробки, збереження та аналізу
інформації про стан  вод,  прогнозування  його  змін  та  розробки
науково обгрунтованих  рекомендацій  для  прийняття  управлінських
рішень у галузі використання і охорони вод та  відтворення  водних
ресурсів здійснюється державний моніторинг вод.
Державний  моніторинг  вод  є  складовою  частиною  державної
системи моніторингу навколишнього природного середовища України  і
здійснюється  в  порядку,  що  визначається  Кабінетом   Міністрів
України.

Стаття 22. Екологічна експертиза

Для забезпечення  екологічної  безпеки  під  час  розміщення,
проектування  і  будівництва  нових   і    реконструкції    діючих
підприємств, споруд та інших об'єктів, пов'язаних з  використанням
вод,  здійснюється  державна,  громадська  та   інша    екологічна
експертиза у порядку, що визначається законодавством.

Стаття 23. Правовий захист та стимулювання працівників,  які
здійснюють   охорону   і   контроль    у    галузі
використання  і  охорони вод та відтворення водних
ресурсів

Працівникам спеціально  уповноважених  державних  органів  та
громадським інспекторам,  які  здійснюють  охорону  і  контроль  у
галузі використання і охорони вод та відтворення водних  ресурсів,
гарантується правовий захист їх честі, гідності, здоров'я та життя
відповідно до законодавства України.
Стимулювання працівників спеціально  уповноважених  державних
органів та громадських інспекторів у галузі використання і охорони
вод  та  відтворення  водних  ресурсів  здійснюється  в   порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України.

Глава 6. ДЕРЖАВНИЙ ОБЛІК ВОД. ДЕРЖАВНИЙ ВОДНИЙ КАДАСТР

Стаття 24. Завдання державного обліку вод

Завданням державного обліку вод є встановлення відомостей про
кількість і якість вод, а також  даних  про  водокористування,  на
основі яких здійснюється розподіл води  між  водокористувачами  та
розробляються заходи щодо раціонального використання і охорони вод
та відтворення водних ресурсів.

Стаття 25. Державний облік водокористування

Державний  облік  водокористування  здійснюється   з    метою
систематизації даних  про  забір  та  використання  вод,  скидання
зворотних вод та забруднюючих речовин, наявність систем оборотного
водопостачання та їх потужність, а також  діючих  систем  очищення
стічних вод та їх ефективність тощо.
Державний облік та аналіз стану водокористування здійснюється
шляхом подання водокористувачами звітів  про  водокористування  до
державних органів водного господарства за встановленою формою.
Форма  звітів  про водокористування, порядок їх заповнення та
періодичність   подання  затверджуються  спеціально  уповноваженим
центральним органом виконавчої влади з питань водного господарства
за   поданням   спеціально   уповноваженого   центрального  органа
виконавчої влади з питань водного господарства та за погодженням з
спеціально  уповноваженим  центральним  органом виконавчої влади з
питань екології та природних ресурсів.

Стаття 26. Державний облік поверхневих вод

Державний   облік  поверхневих  вод  здійснюється  спеціально
уповноваженим   центральним  органом  виконавчої  влади  з  питань
гідрометеорології   шляхом  проведення  постійних  гідрометричних,
гідрохімічних    спостережень    за    кількісними    і   якісними
характеристиками   поверхневих   вод   згідно   з   програмою,  що
затверджується   цим   Комітетом   за   погодженням  з  спеціально
уповноваженим   центральним  органом  виконавчої  влади  з  питань
екології   та   природних   ресурсів  і  спеціально  уповноваженим
центральним    органом   виконавчої   влади   з   питань   водного
господарства.

Стаття 27. Державний облік підземних вод

Державний   облік   підземних   вод  здійснюється  спеціально
уповноваженим   центральним  органом  виконавчої  влади  з  питань
геології та використання надр шляхом спостережень за кількісними і
якісними   характеристиками   підземних   вод   за  програмою,  що
затверджується   цим   Комітетом   за   погодженням  з  спеціально
уповноваженим   центральним  органом  виконавчої  влади  з  питань
екології та природних ресурсів.

Стаття 28. Державний водний кадастр

Державний водний кадастр складається з  метою  систематизації
даних державного обліку вод та визначення наявних для використання
водних ресурсів.
Державний  водний  кадастр  ведеться спеціально уповноваженим
центральним    органом   виконавчої   влади   з   питань   водного
господарства,   спеціально   уповноваженим   центральним   органом
виконавчої  влади  з  питань  геології  та  використання  надр  та
спеціально  уповноваженим  центральним  органом виконавчої влади з
питань  гідрометеорології  в  порядку,  що  визначається Кабінетом
Міністрів України.

Глава 7. ЕКОНОМІЧНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ І
ОХОРОНИ ВОД ТА ВІДТВОРЕННЯ ВОДНИХ РЕСУРСІВ

Стаття 29. Організаційно-економічні заходи щодо забезпечення
раціонального  використання  і  охорони   вод   та
відтворення водних ресурсів

Організаційно-економічні    заходи    щодо       забезпечення
раціонального використання і охорони  вод  та  відтворення  водних
ресурсів передбачають:
1) видачу дозволів на спеціальне водокористування;
2)   встановлення  нормативів  збору  і  розмірів  зборів  за
спеціальне водокористування та скидання забруднюючих речовин;

( Пункт 3 статті 29 виключено на підставі  Закону  N 1990-III
( 1990-14 ) від 21.09.2000 )

4) надання водокористувачам податкових,  кредитних  та  інших
пільг  у  разі  впровадження  ними  маловідхідних,   безвідхідних,
енерго- і ресурсозберігаючих технологій, здійснення відповідно  до
законодавства інших заходів,  що  зменшують  негативний  вплив  на
води;
5) відшкодування у встановленому порядку збитків,  заподіяних
водним об'єктам у разі порушення вимог законодавства.
(  Стаття  29 із змінами,  внесеними  згідно із Законом N 1990-III
( 1990-14 ) від 21.09.2000 )

Стаття 30. Збори за спеціальне водокористування

Збір за  спеціальне  водокористування  справляється  з  метою
стимулювання раціонального   використання   і   охорони   вод   та
відтворення водних ресурсів і включає збір  за  використання  води
водних об'єктів та за скидання забруднюючих речовин.
Розмір збору за  використання  води  визначається  на  основі
нормативів   збору,   фактичних   обсягів   використаної  води  та
встановлених лімітів використання води.
Розмір збору за використання води водних об'єктів для потреб,
не пов'язаних з вилученням води з водних об'єктів, визначається:
для потреб  гідроенергетики  -  на  основі  нормативів збору,
фактичних обсягів  води,  пропущеної  через  турбіни,  та  лімітів
використання   води  (крім  гідроакумулюючих  електростанцій,  які
функціонують у комплексі з гідроелектростанціями);
для потреб водного транспорту - на основі нормативів збору та
часу користування поверхневими водами у звітному періоді;
для потреб   рибництва   -  на  основі  нормативів  збору  та
фактичних обсягів води,  необхідної для поповнення ставків під час
розведення риби  та  інших  водних   живих   ресурсів   у   рибних
господарствах.
Розмір збору за скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти
визначається на основі нормативів збору,  фактичного обсягу скидів
забруднюючих речовин та встановлених лімітів скиду.
Збір за воду,  втрачену при її транспортуванні,  стягується з
власників мереж водопостачання.
За скидання  забруднюючих речовин з дренажними водами у водні
об'єкти з систем,  що  захищають  сільськогосподарські  угіддя  та
населені   пункти  від  підтоплення  (за  винятком  дренажних  вод
промислових об'єктів), збір не справляється, якщо таке скидання не
погіршує   якість   води  водних  об'єктів  в  межах  встановлених
категорій.
(  Стаття  30  в  редакції  Закону  N  1990-III  (  1990-14  ) від
21.09.2000 )

( Статтю 31 виключено   на   підставі    Закону    N 1990-III
( 1990-14 ) від 21.09.2000 )

Стаття 32. Розподіл зборів за спеціальне водокористування

( Дію частини першої статті 32 зупинено на 2001 рік в частині
зарахування:  20  відсотків  зборів  за використання води з водних
об'єктів  загальнодержавного  значення  до  бюджетів  областей; 50
відсотків  -  до  бюджету  Автономної  Республіки  Крим  згідно із
Законом  N  2120-III  (  2120-14  )  від  07.12.2000  )  Збори  за
використання  води  з  водних об'єктів загальнодержавного значення
зараховуються   до   Державного   бюджету  України  в  розмірі  80
відсотків, до бюджетів областей - в розмірі 20 відсотків.
( Дію частини другої статті 32 зупинено на 2001 рік в частині
зарахування:  20  відсотків  зборів  за використання води з водних
об'єктів  загальнодержавного  значення  до  бюджетів  областей; 50
відсотків  -  до  бюджету  Автономної  Республіки  Крим  згідно із
Законом  N  2120-III  (  2120-14  )  від  07.12.2000  )  Збори  за
використання води з водних об'єктів загальнодержавного значення на
території  Автономної  Республіки Крим зараховуються до Державного
бюджету  України  в  розмірі  50  відсотків, до бюджету Автономної
Республіки Крим - в розмірі 50 відсотків.
Збори за    використання    поверхневих    вод   для   потреб
гідроенергетики,  рибництва та  водного  транспорту,  а  також  за
втрати  води  при  її  транспортуванні зараховуються до Державного
бюджету України в розмірі 100 відсотків.
Збори за  використання  води  з  водних  об'єктів   місцевого
значення   надходять   до   республіканського  бюджету  Автономної
Республіки Крим та місцевих бюджетів.
Порядок розподілу   та   використання   зборів   за  скидання
забруднюючих  речовин  у  водні   об'єкти   та   за   понадлімітне
використання води з них,  а також коштів, відшкодованих за завдані
водним об'єктам збитки,  визначаються Законом України "Про охорону
навколишнього природного середовища" ( 1264-12 ).
( Дію частини шостої статті 32 зупинено на 2001 рік в частині
зарахування:  20  відсотків  зборів  за використання води з водних
об'єктів  загальнодержавного  значення  до  бюджетів  областей; 50
відсотків  -  до  бюджету  Автономної  Республіки  Крим  згідно із
Законом  N  2120-III  (  2120-14  ) від 07.12.2000 ) Всі зазначені
збори  спрямовуються  на  здійснення  заходів  щодо  охорони  вод,
відтворення  водних  ресурсів  і  підтримання  водних  об'єктів  у
належному   стані,  а  також  на  виконання  робіт,  пов'язаних  з
попередженням шкідливої дії вод і ліквідацією її наслідків.
(  Стаття  32  в  редакції  Закону  N  1990-III  (  1990-14  ) від
21.09.2000 )

Глава 8. СТАНДАРТИЗАЦІЯ І НОРМУВАННЯ В ГАЛУЗІ ВИКОРИСТАННЯ І
ОХОРОНИ ВОД ТА ВІДТВОРЕННЯ ВОДНИХ РЕСУРСІВ

Стаття 33. Завдання  стандартизації  і  нормування  в галузі
використання і охорони вод та  відтворення  водних
ресурсів

Стандартизація і нормування в галузі використання  і  охорони
вод  та  відтворення  водних  ресурсів  здійснюються    з    метою
забезпечення  екологічної  і  санітарно-гігієнічної  безпеки   вод
шляхом  встановлення  комплексу    взаємопов'язаних    нормативних
документів, які визначають взаємопогоджені вимоги до об'єктів,  що
підлягають стандартизації і нормуванню.

Стаття 34. Стандартизація  в  галузі використання і охорони
вод та відтворення водних ресурсів

До  комплексу  нормативних  документів  із  стандартизації  в
галузі використання і охорони вод та відтворення  водних  ресурсів
входять документи, які містять:
основні положення;
терміни та поняття, класифікації;
методи, методики та засоби визначення складу та  властивостей
вод;
вимоги до  збирання,  обліку,  обробки,  збереження,  аналізу
інформації та прогнозування кількісних і якісних показників  стану
вод;
вимоги щодо  раціонального  використання  та  охорони  вод  у
галузевих стандартах та технічних умовах на процеси,  продукцію  і
послуги;
метрологічні норми, правила, вимоги до організації робіт;
інші нормативи із стандартизації в цій галузі.
Нормативні документи із стандартизації в галузі  використання
і охорони вод та  відтворення  водних  ресурсів  розробляються  та
затверджуються в порядку, що встановлюється законодавством.

Стаття 35. Нормативи в галузі використання і охорони вод та
відтворення водних ресурсів

У галузі використання і охорони  вод  та  відтворення  водних
ресурсів встановлюються такі нормативи:
1) нормативи екологічної безпеки водокористування;
2) екологічний норматив якості води водних об'єктів;
3)  нормативи  гранично  допустимого  скидання   забруднюючих
речовин;
4) галузеві  технологічні  нормативи  утворення  речовин,  що
скидаються у водні об'єкти;
5) технологічні нормативи використання води.
Законодавством  України  можуть  бути  встановлені  й    інші
нормативи в галузі  використання  і  охорони  вод  та  відтворення
водних ресурсів.

Стаття 36. Нормативи екологічної безпеки водокористування

Для оцінки можливостей використання води  з  водних  об'єктів
для  потреб  населення  та  галузей    економіки    встановлюються
нормативи, які забезпечують  безпечні  умови  водокористування,  а
саме:
гранично допустимі концентрації речовин  у  водних  об'єктах,
вода    яких    використовується    для    задоволення     питних,
господарсько-побутових та інших потреб населення;
гранично допустимі концентрації речовин  у  водних  об'єктах,
вода яких використовується для потреб рибного господарства;
допустимі  концентрації  радіоактивних  речовин   у    водних
об'єктах,  вода  яких  використовується  для  задоволення  питних,
господарсько-побутових та інших потреб населення.
У  разі  необхідності  для  вод    водних    об'єктів,    які
використовуються  для    лікувальних,    курортних,    оздоровчих,
рекреаційних та інших цілей, можуть встановлюватись  більш  суворі
нормативи екологічної безпеки водокористування.
Нормативи екологічної безпеки водокористування  розробляються
і затверджуються:
Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади
з  питань охорони здоров'я та Національною комісією з радіаційного
захисту  населення  України  -  для  водних  об'єктів,  вода  яких
використовується для задоволення питних, господарсько-побутових та
інших потреб населення;
Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади
з  питань  рибного  господарства  - для водних об'єктів, вода яких
використовується для потреб рибного господарства.
Нормативи  екологічної  безпеки  водокористування вводяться в
дію  за погодженням з спеціально уповноваженим центральним органом
виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Стаття 37. Екологічний норматив якості води водних об'єктів

Для  оцінки  екологічного  благополуччя  водних  об'єктів  та
визначення  комплексу   водоохоронних    заходів    встановлюється
екологічний  норматив  якості  води,    який    містить    науково
обгрунтовані  значення  концентрацій  забруднюючих   речовин    та
показники  якості  води  (загальнофізичні,  біологічні,   хімічні,
радіаційні).  При  цьому  ступінь  забрудненості  водних  об'єктів
визначається відповідними категоріями якості води.
Екологічний норматив та категорії якості води водних об'єктів
розробляються    і    затверджуються    спеціально   уповноваженим
центральним   органом   виконавчої  влади  з  питань  екології  та
природних  ресурсів і спеціально уповноваженим центральним органом
виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Стаття 38. Нормативи гранично допустимого скидання
забруднюючих речовин

Нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих  речовин
встановлюються  з  метою  поетапного    досягнення    екологічного
нормативу якості води водних об'єктів.
Порядок  розробки  та  затвердження    нормативів    гранично
допустимого  скидання  та  перелік  забруднюючих    речовин,    що
нормуються, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 39. Галузеві технологічні нормативи утворення речовин,
що скидаються у водні об'єкти та тих, що подаються
на очисні споруди

Для оцінки  екологічної  безпеки  виробництва  встановлюються
галузеві технологічні нормативи утворення речовин, що скидаються у
водні об'єкти, тобто нормативи  гранично  допустимих  концентрацій
речовин у стічних водах,  що  утворюються  в  процесі  виробництва
одного виду продукції при використанні однієї і тієї ж сировини.
Галузеві   технологічні   нормативи   утворення  речовин,  що
скидаються у водні об'єкти та тих, що подаються на очисні споруди,
розробляються  та  затверджуються  відповідними  міністерствами  і
відомствами  за погодженням з спеціально уповноваженим центральним
органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.
(  Стаття 39 із змінами, внесеними згідно з N 1990-III ( 1990-14 )
від 21.09.2000 )

Стаття 40. Технологічні нормативи використання води

Для оцінки та забезпечення раціонального використання води  у
галузях   економіки    встановлюються    технологічні    нормативи
використання води, а саме:
поточні  технологічні  нормативи  використання  води  -   для
існуючого рівня технологій;
перспективні технологічні нормативи  використання  води  -  з
урахуванням досягнень на рівні передових світових технологій.
Технологічні  нормативи  використання  води  розробляються та
затверджуються   відповідними   міністерствами  і  відомствами  за
погодженням   з   спеціально   уповноваженим  центральним  органом
виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Стаття 41. Регулювання скидання у водні об'єкти речовин, для
яких   не   встановлено   нормативи    в    галузі
використання  і  охорони вод та відтворення водних
ресурсів

Скидання у водні об'єкти речовин,  для  яких  не  встановлено
нормативи  екологічної  безпеки  водокористування  та    нормативи
гранично допустимого скидання, забороняється.
Скидання  таких  речовин  у  виняткових  випадках  може  бути
дозволено  спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої
влади   з   питань   охорони  здоров'я,  спеціально  уповноваженим
центральним   органом   виконавчої  влади  з  питань  екології  та
природних ресурсів та спеціально уповноваженим центральним органом
виконавчої   влади  з  питань  рибного  господарстваза  умови,  що
протягом встановленого ними періоду ці нормативи будуть розроблені
і затверджені.
Замовниками  на  розробку  нормативів  екологічної    безпеки
водокористування та нормативів гранично допустимого  скидання  цих
речовин є водокористувачі, які здійснюють їх скидання.

Розділ III. ВОДОКОРИСТУВАННЯ

Глава 9. ВОДОКОРИСТУВАЧІ. ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ

Стаття 42. Водокористувачі

Водокористувачами   в   Україні   можуть  бути  підприємства,
установи,  організації  і  громадяни  України,  а  також  іноземні
юридичні і фізичні особи та особи без громадянства.
Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними.
Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні
споруди і відповідне обладнання для забору води.
Вторинні водокористувачі (абоненти) -  це  ті,  що  не  мають
власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд
первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на
умовах, що встановлюються між ними.
Вторинні водокористувачі можуть здійснювати скидання  стічних
вод у водні об'єкти  також  на  підставі  дозволів  на  спеціальне
водокористування.
(  Стаття  42 із змінами,  внесеними  згідно із Законом N 1990-III
( 1990-14 ) від 21.09.2000 )

Стаття 43. Основні права водокористувачів

Водокористувачі мають право:
1) здійснювати загальне та спеціальне водокористування;
2) використовувати водні об'єкти на умовах оренди;

(  Пункт  3  частини  першої  статті 43 виключено на підставі
Закону N 1990-III ( 1990-14 ) від 21.09.2000 )

4) вимагати від власника водного  об'єкта  або  водопровідної
системи  підтримання   належної    якості    води    за    умовами
водокористування;
5)  споруджувати  гідротехнічні  та  інші    водогосподарські
об'єкти, здійснювати їх реконструкцію і ремонт;
6) передавати для використання воду іншим водокористувачам на
визначених умовах;
7)   здійснювати  й  інші  функції  щодо  водокористування  в
порядку, встановленому законодавством.
Права водокористувачів охороняються законом.
Порушені  права  водокористувачів  підлягають  поновленню   в
порядку, встановленому законодавством.
(  Стаття  43 із змінами,  внесеними  згідно із Законом N 1990-III
( 1990-14 ) від 21.09.2000 )

Стаття 44. Обов'язки водокористувачів

Водокористувачі зобов'язані:
1) економно  використовувати  водні  ресурси,  дбати  про  їх
відтворення і поліпшення якості вод;
2)  використовувати  воду (водні об'єкти) відповідно до цілей
та умов їх надання;
3)  дотримувати  встановлених нормативів гранично допустимого
скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води,
лімітів   використання   води  та  лімітів  скидання  забруднюючих
речовин,  а  також  санітарних  та  інших вимог щодо впорядкування
своєї території;
4)  використовувати  ефективні  сучасні  технічні  засоби   і
технології для утримання своєї  території  в  належному  стані,  а
також  здійснювати  заходи  щодо  запобігання  забрудненню  водних
об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що  відводяться  з
неї;
5)  не    допускати    порушення    прав,    наданих    іншим
водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським  об'єктам
та об'єктам навколишнього природного середовища;
6) утримувати  в  належному  стані  зони  санітарної  охорони
джерел  питного   та    господарсько-побутового    водопостачання,
прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги  водних
шляхів,  очисні  та  інші  водогосподарські  споруди  та  технічні
пристрої;
7)  здійснювати  облік  забору  та  використання  вод,  вести
контроль  за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних
вод  і  забруднюючих  речовин  та за якістю води водних об'єктів у
контрольних  створах, а також подавати відповідним органам звіти в
порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами;
8)  здійснювати    погоджені    у    встановленому    порядку
технологічні,  лісомеліоративні,   агротехнічні,    гідротехнічні,
санітарні  та  інші  заходи  щодо  охорони  вод  від   вичерпання,
поліпшення їх  стану,  а  також  припинення  скидання  забруднених
стічних вод;
9) здійснювати спеціальне водокористування лише за  наявності
дозволу;
10)  безперешкодно  допускати  на  свої  об'єкти    державних
інспекторів спеціально уповноважених державних  органів  у  галузі
використання, охорони та  відтворення  водних  ресурсів,  а  також
громадських  інспекторів  з  охорони   навколишнього    природного
середовища, які  здійснюють  перевірку  додержання  вимог  водного
законодавства, і надавати їм безкоштовно необхідну інформацію;
11) своєчасно сплачувати збори за спеціальне водокористування
та інші збори відповідно до законодавства;
12)  своєчасно  інформувати  місцеві  Ради,  державні  органи
охорони навколишнього природного середовища та санітарного нагляду
про виникнення аварійних забруднень;
13) здійснювати невідкладні роботи, пов'язані  з  ліквідацією
наслідків аварій, які можуть спричинити погіршення якості води, та
надавати  необхідні  технічні  засоби  для  ліквідації  аварій  на
об'єктах  інших  водокористувачів   у    порядку,    встановленому
законодавством;
14) виконувати інші обов'язки щодо використання і охорони вод
та відтворення водних ресурсів згідно з законодавством.
(  Стаття  44 із змінами,  внесеними  згідно із Законом N 1990-III
( 1990-14 ) від 21.09.2000 )

Стаття 45. Обмеження прав водокористувачів

У разі маловоддя, загрози виникнення епідемій та епізоотій, а
також  в  інших  передбачених  законодавством    випадках    права
водокористувачів  можуть  бути  обмежені   або    змінені    умови
водокористування з метою забезпечення охорони здоров'я людей та  в
інших державних  інтересах.  При  цьому  пріоритетність  надається
використанню вод для питних і побутових потреб населення.
Права водокористувачів обмежуються також під час  аварій  або
за умов, що можуть призвести чи призвели до  забруднення  вод,  та
при здійсненні невідкладних заходів  щодо  запобігання  стихійному
лиху,  спричиненому  шкідливою  дією  вод,  і   ліквідації    його
наслідків.
Права    водокористувачів,    які    здійснюють    спеціальне
водокористування,  можуть бути обмежені органом, який видав дозвіл
на   спеціальне   водокористування   чи   надав  водний  об'єкт  у
користування або в оренду.
Права  вторинних  водокористувачів  можуть   бути    обмежені
первинними водокористувачами за погодженням з органом, який  видав
дозвіл на спеціальне водокористування чи  надав  водний  об'єкт  у
користування.
Право  загального  водокористування  може  бути  обмежено   у
порядку, визначеному статтею 47 цього Кодексу.
(  Стаття  45 із змінами,  внесеними  згідно із Законом N 1990-III
( 1990-14 ) від 21.09.2000 )

Глава 10. ВИДИ І ПОРЯДОК ВОДОКОРИСТУВАННЯ

Стаття 46. Види водокористування

Водокористування може   бути   двох   видів   -  загальне  та
спеціальне.
(  Стаття  46  в  редакції  Закону  N  1990-III  (  1990-14  ) від
21.09.2000 )

Стаття 47. Право загального водокористування

Загальне  водокористування  здійснюється   громадянами    для
задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і
спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів
без застосування споруд або  технічних  пристроїв  та  з  криниць)
безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за  окремими  особами
та без надання відповідних дозволів.
З   метою   охорони   життя   і  здоров'я  громадян,  охорони
навколишнього   природного  середовища  та  з  інших  передбачених
законодавством підстав районні і міські Ради за поданням державних
органів   охорони  навколишнього  природного  середовища,  водного
господарства,    санітарного    нагляду    та   інших   спеціально
уповноважених    державних    органів   встановлюють   місця,   де
забороняється  купання,  плавання на човнах, забір води для питних
або  побутових  потреб,  водопій тварин, а також за певних підстав
визначають  інші  умови, що обмежують загальне водокористування на
водних об'єктах, розташованих на їх території.
Місцеві    Ради   зобов'язані   повідомляти   населення   про
встановлені ними правила, що обмежують загальне водокористування.
На    водних    об'єктах,    наданих   в   оренду,   загальне
водокористування     допускається    на    умовах,    встановлених
водокористувачем,  за  погодженням  з  органом,  який надав водний
об'єкт в оренду.
Водокористувач,  який  узяв  водний  об'єкт у користування на
умовах  оренди  зобов'язаний  доводити  до  відома населення умови
водокористування, а також про заборону загального водокористування
на водному об'єкті, наданому в оренду.
Якщо  водокористувачем  або  відповідною Радою не встановлено
таких  умов,  загальне  водокористування визнається дозволеним без
обмежень.
(  Стаття  47 із змінами,  внесеними  згідно із Законом N 1990-III
( 1990-14 ) від 21.09.2000 )

Стаття 48. Спеціальне водокористування

Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів
із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води
та  скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір
води  та  скидання  забруднюючих  речовин  із зворотними водами із
застосуванням каналів.
Спеціальне  водокористування  здійснюється    юридичними    і
фізичними  особами  насамперед  для  задоволення  питних    потреб
населення,  а  також  для  господарсько-побутових,    лікувальних,
оздоровчих,  сільськогосподарських,  промислових,    транспортних,
енергетичних, рибогосподарських та інших державних  і  громадських
потреб.
Не належать до спеціального водокористування:
пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних);
подача (перекачування)  води  водокористувачам  у   маловодні
регіони;
усунення шкідливої    дії    вод   (підтоплення,   засолення,
заболочення);
використання підземних    вод    для    вилучення    корисних
компонентів;
вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин;
виконання будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт;
видобування корисних копалин і водних рослин;
прокладання трубопроводів і кабелів;
проведення бурових, геологорозвідувальних робіт;
інші роботи,  які виконуються без  забору  води  та  скидання
зворотних вод.
(  Стаття  48 із змінами,  внесеними  згідно із Законом N 1990-III
( 1990-14 ) від 21.09.2000 )

Стаття 49. Право на здійснення спеціального водокористування

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.
Дозвіл на спеціальне водокористування видається:
державними  органами   охорони    навколишнього    природного
середовища  -  у  разі  використання    води    водних    об'єктів
загальнодержавного значення;
Верховною   Радою   Автономної  Республіки  Крим,  обласними,
Київською  та  Севастопольською  міськими  Радами за погодженням з
державними  органами охорони навколишнього природного середовища -
у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.
Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за
клопотанням  водокористувача  з  обгрунтуванням  потреби  у  воді,
погодженим з державними органами водного господарства,  -  в  разі
використання поверхневих вод, державними  органами  геології  -  в
разі використання підземних вод  та  державними  органами  охорони
здоров'я - в разі  використання  водних  об'єктів,  віднесених  до
категорії лікувальних.
Порядок  погодження  та  видачі  дозволів    на    спеціальне
водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України.
У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт
забору   води,   ліміт   використання   води   та  ліміт  скидання
забруднюючих  речовин.  У разі настання маловоддя ці ліміти можуть
бути  зменшені  спеціально  уповноваженими державними органами без
коригування дозволу на спеціальне водокористування.
Спеціальне водокористування є платним.
(  Стаття  49 із змінами,  внесеними  згідно із Законом N 1990-III
( 1990-14 ) від 21.09.2000 )

Стаття 50. Строки спеціального водокористування

Строки спеціального водокористування встановлюються органами,
які видали дозвіл на спеціальне водокористування.
Спеціальне водокористування може  бути  короткостроковим  (до
трьох років) або  довгостроковим  (від  трьох  до  двадцяти  п'яти
років).
У разі необхідності строк спеціального водокористування  може
бути  продовжено  на  період,  що    не    перевищує    відповідно
короткострокового або довгострокового водокористування.
Продовження  строків   спеціального    водокористування    за
клопотанням    заінтересованих    водокористувачів    здійснюється
державними  органами,   що    видали    дозвіл    на    спеціальне
водокористування.

Стаття 51. Користування водними об'єктами (їх частинами)
на умовах оренди

У  користування  на  умовах оренди водні об'єкти (їх частини)
місцевого  значення  та  ставки,  що  знаходяться в басейнах річок
загальнодержавного  значення  можуть  надаватися  водокористувачам
лише   для  риборозведення,  виробництва  сільськогосподарської  і
промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.
Передача  орендарем  права на оренду водного об'єкта (чи його
частини) іншим суб'єктам господарювання забороняється.
Орендодавцями водних об'єктів (їх частин) місцевого  значення
є Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні Ради.
Окремі  повноваження щодо надання водних об'єктів (їх частин)
місцевого   значення   в  користування  Верховна  Рада  Автономної
Республіки  Крим  та  обласні  Ради  можуть передавати відповідним
органам виконавчої влади на місцях чи іншим державним органам.
Орендодавцями  водних  об'єктів загальнодержавного значення є
Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.
Розподіл повноважень    щодо    передачі    водних   об'єктів
загальнодержавного  значення  визначається   Кабінетом   Міністрів
України відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
Право  водокористування  на  умовах    оренди    оформляється
договором, погодженим з державними органами охорони  навколишнього
природного середовища та водного господарства.
Умови,  строки  і  збір за оренду водних об'єктів (їх частин)
визначаються в договорі оренди за згодою сторін.
Водокористувачі, яким водний об'єкт (його частина)  надано  в
оренду,  можуть  дозволити  іншим  водокористувачам    здійснювати
спеціальне водокористування в порядку, встановленому цим Кодексом.
Користування  водними  об'єктами  (їх  частинами)  на  умовах
оренди здійснюється відповідно до вимог  водного  законодавства  і
регулюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України.
(  Стаття  51 із змінами,  внесеними  згідно із Законом N 1990-III
( 1990-14 ) від 21.09.2000 )

( Статтю 52 виключено  на    підставі    Закону    N 1990-III
( 1990-14 ) від 21.09.2000 )

Стаття 53. Користування водними об'єктами для потреб
повітряного транспорту

Користування   водними   об'єктами   для  потреб  повітряного
транспорту  здійснюється  безкоштовно  та без надання відповідного
дозволу.  У разі необхідності воно може бути частково або повністю
заборонено  Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними,
Київською   та   Севастопольською   міськими  Радами  за  поданням
відповідних  державних  органів  водного  господарства або охорони
навколишнього природного середовища згідно з законодавством.

Стаття 54. Часткова або повна заборона користування водними
об'єктами

Користування водними об'єктами, які мають  особливе  державне
значення, наукову або культурну цінність, а також тими, що входять
до складу систем оборотного  водопостачання  теплових  та  атомних
електростанцій,  може  бути  частково  чи  повністю  заборонено  в
порядку, встановленому законодавством.
Лісосплав на водних об'єктах забороняється.

Стаття 55. Підстави   для   припинення  права  спеціального
водокористування

Право  юридичних   та    фізичних    осіб    на    спеціальне
водокористування припиняється у разі:
1) якщо відпала потреба у  спеціальному  водокористуванні;
2) закінчення строку спеціального водокористування;
3) ліквідації підприємств, установ чи організацій;
4) передачі водогосподарських споруд іншим водокористувачам;
5) визнання водного об'єкта таким, що має  особливе  державне
значення, наукову, культурну чи лікувальну цінність;
6)  порушення  умов  спеціального водокористування та охорони
вод;
7) виникнення необхідності першочергового задоволення  питних
і господарсько-побутових потреб населення;
8)   систематичного  невнесення  збору  в  строки,  визначені
законодавством.
Законодавством  України  можуть  бути  передбачені  й    інші
підстави для припинення права спеціального водокористування.
(  Стаття  55 із змінами,  внесеними  згідно із Законом N 1990-III
( 1990-14 ) від 21.09.2000 )

Стаття 56. Порядок припинення права спеціального
водокористування

Припинення права спеціального водокористування здійснюється:
1) за клопотанням водокористувача  у  випадках,  передбачених
пунктом 1 статті 55 цього Кодексу;
2)  за  рішенням  органу,  що  видав  дозвіл  на   спеціальне
водокористування, у випадках, передбачених пунктами 2 -  4  статті
55 цього Кодексу;
3) за рішенням Кабінету Міністрів України або відповідних Рад
у випадках, передбачених пунктами 5 і 7 статті 55 цього Кодексу;
4)  на  вимогу  органу,  який  видав  дозвіл  на   спеціальне
водокористування, у випадках, передбачених пунктами 6 і  8  статті
55 цього Кодексу.
Припинення  права  на  спеціальне  водокористування  в   усіх
випадках здійснюється  органом,  що  видав  дозвіл  на  спеціальне
водокористування.

Стаття 57. Відшкодування збитків,  завданих водокористувачам
припиненням  права  або  зміною  умов спеціального
водокористування

Водокористувачам відшкодовуються збитки, завдані  припиненням
права або зміною умов спеціального водокористування,  за  винятком
випадків, коли таке припинення (зміна умов) було здійснено з  вини
самого водокористувача чи за його клопотанням.
Порядок  відшкодування   таких    збитків    водокористувачам
встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Глава 11. СПЕЦІАЛЬНЕ ВОДОКОРИСТУВАННЯ ДЛЯ ЗАДОВОЛЕННЯ ПИТНИХ
І ГОСПОДАРСЬКО-ПОБУТОВИХ ПОТРЕБ НАСЕЛЕННЯ

Стаття 58. Вимоги до якості  вод,  що  використовуються  для
задоволення питних і господарсько-побутових потреб
населення

Для  задоволення  питних  і  господарсько-побутових    потреб
населення  використовуються  води,  якісні  характеристики    яких
відповідають  встановленим  державним    стандартам,    нормативам
екологічної безпеки водокористування і санітарним нормам.
Водокористувачі  мають  право  вимагати  від    власника  вод
(водопостачальника) відомості про якість питної води.
У  разі  невідповідності  якісних  характеристик   цих    вод
встановленим   стандартам,    нормативам    екологічної    безпеки
водокористування і санітарним нормам їх використання  припиняється
за рішенням державних органів санітарного нагляду.

Стаття 59. Централізоване водопостачання населення

Під  час   здійснення   спеціального   водокористування   для
задоволення  питних  і  побутових  потреб  населення   в   порядку
централізованого   водопостачання   підприємства,   установи    та
організації,    у    віданні    яких    перебувають    питні    та
господарсько-побутові   водопроводи,   здійснюють    забір    води
безпосередньо з  водних  об'єктів  відповідно  до  затверджених  у
встановленому порядку  проектів  водозабірних  споруд,  нормативів
якості води і дозволів на спеціальне водокористування.
Ці   підприємства,   установи   та   організації  зобов'язані
здійснювати   постійне  спостереження  за  якістю  води  у  водних
об'єктах,  підтримувати  в належному стані зону санітарної охорони
водозабору  та  повідомляти  державні  органи санітарного нагляду,
охорони  навколишнього природного середовища, водного господарства
і  місцеві  Ради  про  відхилення  від  встановлених  стандартів і
нормативів якості води.
На централізованих  водозаборах  підземних  вод  в  межах  їх
родовищ  та  на  прилеглих  територіях  водокористувачі    повинні
облаштовувати локальну мережу спостережувальних свердловин.

Стаття 60. Нецентралізоване водопостачання населення

Під    час     використання     води     для     питних     і
господарсько-побутових     потреб     населення     в      порядку
нецентралізованого  водопостачання  юридичні   і   фізичні   особи
здійснюють її забір  безпосередньо  з  поверхневих  або  підземних
водних   об'єктів   у   порядку    загального    і    спеціального
водокористування.
Періодичний контроль за якістю води, що використовується  для
нецентралізованого    водопостачання    населення,    здійснюється
державними    органами    санітарного    нагляду    за     рахунок
водокористувачів.

Стаття 61. Використання підземних вод питної якості

Підземні води питної якості повинні використовуватися у першу
чергу для задоволення  потреб  питного  і  господарсько-побутового
водопостачання  населення,  а  також  харчової  промисловості   та
тваринництва.

Глава 12. СПЕЦІАЛЬНЕ ВОДОКОРИСТУВАННЯ ТА КОРИСТУВАННЯ ВОДНИМИ
ОБ'ЄКТАМИ ДЛЯ ЛІКУВАЛЬНИХ,  КУРОРТНИХ І  ОЗДОРОВЧИХ
ЦІЛЕЙ

Стаття 62. Віднесення водних об'єктів до категорії
лікувальних

Водні об'єкти,  що  мають  природні  лікувальні  властивості,
належать  до  категорії  лікувальних,  якщо   їх    включено    до
спеціального переліку.
Перелік водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних,
із зазначенням запасів вод та їх лікувальних властивостей, а також
інших    сприятливих    для   лікування   і   профілактики   умов,
затверджується  Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально
уповноваженого  центрального  органа  виконавчої  влади  з  питань
охорони  здоров'я,  спеціально  уповноваженого центрального органа
виконавчої   влади  з  питань  геології  та  використання  надр  і
спеціально  уповноваженого  центрального органа виконавчої влади з
питань водного господарства.

Стаття 63. Користування водними об'єктами,  що віднесені до
категорії лікувальних

Водні об'єкти, віднесені у встановленому порядку до категорії
лікувальних, використовуються виключно у лікувальних і  оздоровчих
цілях.

Стаття 64. Порядок   користування   водами   в   оздоровчих,
рекреаційних та спортивних цілях

Користування водами в оздоровчих, рекреаційних та  спортивних
цілях  здійснюється  в  порядку   загального    та    спеціального
водокористування.
Місця  користування  водами  в  оздоровчих,  рекреаційних  та
спортивних  цілях  встановлюються  відповідними  Радами у порядку,
встановленому законодавством.
Користування водними об'єктами в оздоровчих, рекреаційних  та
спортивних цілях у порядку загального водокористування  може  бути
заборонено або обмежено відповідно до статті 45 цього Кодексу.

Глава 13. ОСОБЛИВОСТІ   СПЕЦІАЛЬНОГО   ВОДОКОРИСТУВАННЯ  ТА
КОРИСТУВАННЯ ВОДНИМИ ОБ'ЄКТАМИ ДЛЯ ПОТРЕБ  ГАЛУЗЕЙ
ЕКОНОМІКИ

Стаття 65. Особливості спеціального водокористування та
користування водними об'єктами для потреб
сільського і лісового господарства

Користування  водами  для  потреб  сільського   і    лісового
господарства  здійснюється  у  порядку  як  загального,   так    і
спеціального водокористування.
Під час зрошення  земель  сільськогосподарського  призначення
водокористувачі зобов'язані здійснювати заходи  щодо  попередження
підтоплення, заболочення, засолення  та  забруднення  цих  земель.
Якість  води,  що    використовується    для    зрошення    земель
сільськогосподарського    призначення,    повинна      відповідати
встановленим нормативам.
Зрошення сільськогосподарських  угідь  стічними  водами  може
бути  дозволено  державними   органами    охорони    навколишнього
природного  середовища  за  погодженням  з  державними    органами
санітарного і ветеринарного нагляду.
Зрошення сільськогосподарських угідь  та  скидання  дренажних
вод у водні об'єкти здійснюються на підставі дозволу на спеціальне
водокористування,  який  видається  власнику  зрошуваних  угідь  у
встановленому цим Кодексом порядку.
Під час осушення  земель  сільськогосподарського  призначення
повинні  здійснюватися  заходи  щодо  запобігання  деградації   та
вітровій ерозії  цих  земель,  а  також  погіршення  стану  водних
об'єктів.
Положення, передбачені цією  статтею,  поширюються  також  на
зрошувані та осушувані землі лісового фонду.

Стаття 66. Особливості   спеціального  водокористування  та
користування водними об'єктами для промислових  і
гідроенергетичних потреб

Під час користування водними об'єктами для промислових потреб
водокористувачі  зобов'язані   дотримувати    встановлених    умов
спеціального водокористування, екологічних вимог, а також  вживати
заходів щодо зменшення витрат води (особливо питної) та припинення
скидання забруднених зворотних вод шляхом удосконалення виробничих
технологій, схем водопостачання та очищення стічних вод.
Ліміти  споживання  питної  води  для  промислових  потреб  з
комунальних    і    відомчих    господарсько-питних   водопроводів
встановлюються   місцевими  Радами  за  погодженням  з  державними
органами охорони навколишнього природного середовища.
У разі стихійного лиха, аварій, інших екстремальних ситуацій,
а   також   перевитрати   водокористувачем   встановленого  ліміту
споживання води місцеві Ради мають право зменшувати або забороняти
споживання  питної  води  для  промислових  потреб  з  комунальних
водопроводів  і  тимчасово  обмежувати  споживання  її  з відомчих
господарсько-питних   водопроводів   в   інтересах  першочергового
задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення.
Гідроенергетичні   підприємства    зобов'язані    дотримувати
встановлених правил експлуатації водосховищ,  режимів  накопичення
та спрацювання запасів води, режимів коливань рівня у верхньому  і
нижньому  б'єфах  та   пропускання    води    через    гідровузли,
забезпечувати у встановленому порядку безперебійний пропуск суден,
а також пропуск риби  до  місць  нересту  відповідно  до  проектів
рибопропускних споруд.

Стаття 67. Особливості користування водними об'єктами  для
потреб водного транспорту

Річки, озера, водосховища,  канали,  інші  водойми,  а  також
внутрішні морські    води  та  територіальне  море  є  внутрішніми
водними шляхами загального  користування,  за  винятком  випадків,
коли відповідно до законодавства України їх  використання  з  цією
метою повністю чи частково заборонено.
Перелік внутрішніх водних  шляхів,  віднесених  до  категорії
судноплавних, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Всі  судна  та  інші  плавучі  засоби  мають  бути  обладнані
ємкостями для збирання лляльних  та  інших  забруднених  вод,  які
повинні систематично передаватися на спеціальні очисні споруди для
очищення та знезараження.
Забороняється заходження в територіальне море суден,  які  не
провели заміну ізольованого баласту і не  обладнані  цистернами  і
закритими фановими системами для збирання стічних  вод  будь-якого
походження чи установками для очищення та знезараження цих вод, що
відповідають міжнародним стандартам.
Користування  водними  об'єктами  для  плавання на маломірних
суднах  (веслових,  моторних  човнах)  дозволяється  з дотриманням
правил,  що  встановлюються  Верховною Радою Автономної Республіки
Крим,  обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за
погодженням  з Українською державною інспекцією Регістру і безпеки
судноплавства.

Стаття 68. Особливості  спеціального  водокористування  та
користування водними об'єктами для потреб рибного
і мисливського господарства

На водних об'єктах (їх частинах),  які  використовуються  для
промислового добування риби та іншого водного промислу  або  мають
значення для відтворення їх запасів, права водокористувачів можуть
бути  обмежені  в  інтересах  рибного  господарства  та    водного
промислу.
Перелік промислових ділянок рибогосподарських водних об'єктів
(їх частин) визначається Кабінетом Міністрів України.
Водокористувачі, яким надано в користування  рибогосподарські
водні об'єкти  (їх  частини),  зобов'язані  здійснювати заходи, що
забезпечують поліпшення екологічного стану водних об'єктів і  умов
відтворення  рибних  запасів,  а  також  утримувати  в   належному
санітарному стані прибережні захисні смуги в місцях вилову риби.
Проведення гідромеліоративних робіт у місцях, де  перебувають
водоплавні птахи, хутрові звірі, а також промисловий вилов риби  в
місцях, де розводяться бобри і хохулі, здійснюється за погодженням
з державними органами рибного і мисливського  господарства.
Інші  питання  користування  водами  для  потреб  рибного   і
мисливського  господарства  регулюються  Законом   України    "Про
тваринний світ" ( 3041-12 ), іншими актами законодавства.

Стаття 69. Особливості користування водними об'єктами для
протипожежних потреб

Забір води для протипожежних потреб здійснюється з  будь-яких
водних об'єктів  без  дозволу  на  спеціальне  водокористування  в
кількості, необхідній для ліквідації пожежі.
Використовувати  воду  в  будь-яких  інших  цілях  з   водних
об'єктів,  спеціально  призначених  для   протипожежних    потреб,
забороняється.
Нагляд  за дотриманням порядку користування водними об'єктами
для   протипожежних  потреб  здійснюють  місцеві  Ради  та  органи
протипожежної безпеки.

Глава 14. УМОВИ СКИДАННЯ ЗВОРОТНИХ ВОД У ВОДНІ ОБ'ЄКТИ

Стаття 70. Умови скидання стічних вод у водні об'єкти

Скидання стічних вод у водні  об'єкти  допускається  лише  за
умови наявності нормативів  гранично  допустимих  концентрацій  та
встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих
речовин.
Водокористувачі  зобов'язані    здійснювати    заходи    щодо
запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, якщо вони:
1) можуть бути використані у системах оборотного,  повторного
і послідовного водопостачання;
2) містять цінні відходи, що можуть бути вилучені;
3) містять промислову сировину,  реагенти,  напівпродукти  та
кінцеві продукти підприємств у кількості, що перевищує встановлені
нормативи технологічних відходів;
4)  містять  речовини,  щодо  яких  не  встановлено  гранично
допустимі концентрації;
5)  перевищують гранично допустимі скиди токсичних речовин та
містять збудників інфекційних захворювань;
6)  за  обсягом  скидання  забруднюючих  речовин  перевищують
гранично допустимі нормативи;
7) призводять до підвищення температури води водного  об'єкта
більш ніж на 3 градуси за  Цельсієм  порівняно  з  її  природною
температурою в літній період;
8) є кубовими залишками, шламами, що утворюються в результаті
їх очищення і знезараження.
Скидати стічні води, використовуючи рельєф місцевості (балки,
пониззя, кар'єри тощо), забороняється.
(  Стаття  70 із змінами,  внесеними  згідно із Законом N 1990-III
( 1990-14 ) від 21.09.2000 )

Стаття 71. Обмеження,  тимчасова  заборона  (зупинення)   чи
припинення скидання стічних вод у водні об'єкти

У  разі  перевищення   встановлених    нормативів    гранично
допустимого скидання забруднюючих речовин скидання стічних  вод  у
поверхневі водні об'єкти може бути обмежено, тимчасово  заборонено
(зупинено) чи припинено в порядку, встановленому законодавством.

Стаття 72. Умови скидання шахтних, кар'єрних і рудникових
вод у водні об'єкти та повернення
супутньо-пластових вод нафтогазових родовищ до
підземних горизонтів

Підприємства, установи і організації,  які відкачують шахтні,
кар'єрні  та  рудникові  води  для  запобігання  затоплення  шахт,
кар'єрів   та  рудників  під  час  видобування  корисних  копалин,
зобов'язані впроваджувати ефективні  технології,  що  забезпечують
зниження рівня їх мінералізації перед скиданням у водні об'єкти, а
підприємства,  установи та організації,  що добувають нафту і газ,
повертають   супутньо-пластові   води   нафтогазових   родовищ  до
підземних горизонтів.
Умови скидання цих вод  у  водні  об'єкти  та  повернення  до
підземних  горизонтів  супутньо-пластових вод нафтогазових родовищ
встановлюються органами виконавчої  влади  з  питань  екології  та
природних ресурсів.
(  Стаття  72  в  редакції  Закону  N  1990-III  (  1990-14  ) від
21.09.2000 )

Стаття 73. Умови скидання дренажних вод у водні об'єкти

Підприємства,  установи  і  організації,  які    експлуатують
дренажні  системи  для  ліквідації  підтоплення,  заболочення   чи
вторинного засолення зрошуваних земель, зобов'язані  впроваджувати
ефективні технології для зниження рівня природного і  техногенного
забруднення дренажних вод перед скиданням їх у водні об'єкти.
Умови  скидання  цих  вод  у  водні  об'єкти   встановлюються
державними органами охорони навколишнього природного середовища.

Стаття 74. Накопичувачі промислових забруднених стічних вод
та технологічні водойми

Підприємства, установи і організації, що  мають  накопичувачі
промислових забруднених стічних чи шахтних, кар'єрних,  рудникових
вод,  зобов'язані  впроваджувати  ефективні  технології  для    їх
знешкодження і утилізації  та  здійснювати  рекультивацію  земель,
зайнятих цими накопичувачами.
Скидання цих вод  у  поверхневі  водні  об'єкти  здійснюється
згідно  з  індивідуальним  регламентом,  погодженим  з  державними
органами охорони навколишнього природного середовища.
Використання  технологічних    водойм    (ставки-охолоджувачі
теплових і атомних станцій, рибоводні  ставки,  ставки-відстійники
та  інші)  повинно  проводитись  відповідно  до  норм  і    правил
експлуатації, визначених  у  технічних  проектах,  затверджених  у
встановленому законодавством порядку.

Стаття 75. Порядок захоронення забруднюючих речовин,
відходів виробництва, стічних вод у глибокі
підземні водоносні горизонти та повернення
супутньо-пластових вод нафтогазових родовищ до
підземних горизонтів

Створення полігонів  для  захоронення  у   глибокі   підземні
водоносні горизонти,  що  не  містять  прісних  вод,  забруднюючих
рідинних речовин,  відходів виробництва та стічних вод,  включаючи
мінералізовані шахтні та термальні води,  що утворюються на основі
природних  вод  і  не  піддаються  очищенню  існуючими   методами,
допускається  у  виняткових  випадках після проведення спеціальних
досліджень з дозволу спеціально уповноваженого центрального органу
виконавчої  влади  з  питань  екології  та природних ресурсів,  за
проектами,  погодженими із спеціально уповноваженими  центральними
органами  виконавчої  влади  з  питань охорони здоров'я,  з питань
нагляду за охороною праці та відповідною місцевою радою.
Повернення супутньо-пластових  вод  нафтогазових  родовищ  до
підземних  горизонтів  здійснюється  за  технологічними проектами,
погодженими з відповідними  органами  виконавчої  влади  з  питань
екології та природних ресурсів і з питань охорони здоров'я.
(  Стаття  75  в  редакції  Закону  N  1990-III  (  1990-14  ) від
21.09.2000 )

Про охорону навколишнього природного середовища № 1264-XII вiд 25.06.1991

 

З А К О Н   У К Р А Ї Н И

Про охорону навколишнього природного середовища

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 41, ст.546 )

( Вводиться в дію Постановою ВР
N 1268-XII ( 1268-12 ) від 26.06.91, ВВР, 1991, N 41, ст.547 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3180-XII ( 3180-12 ) від 05.05.93, ВВР, 1993, N 26, ст.277
N 81/96-вр від 06.03.96, ВВР, 1996, N 15, ст.70
N 650/97-вр від 19.11.97, ВВР, 1998, N 11-12, ст.41
N 186/98-вр від 05.03.98, ВВР, 1998, N 34, ст.230
N 783-XIV ( 783-14 ) від 30.06.99, ВВР, 1999, N 34, ст.274 -
редакція  набирає  чинності одночасно з набранням чинності
Законом про Державний бюджет України на 2000 рік

N  934-XIV (  934-14 ) від 14.07.99, ВВР, 1999, N 38, ст.338
N 1287-XIV ( 1287-14 ) від 14.12.99, ВВР, 2000, N 4, ст.26
N 1288-XIV ( 1288-14 ) від 14.12.99, ВВР, 2000, N 5, ст.34
N 1642-III ( 1642-14 ) від 06.04.2000, ВВР, 2000, N 27, ст.213
N 1807-III ( 1807-14 ) від 08.06.2000, ВВР, 2000, N 38, ст.318
N 2556-III ( 2556-14 ) від 21.06.2001, ВВР, 2001, N 48, ст.252
N 3033-III ( 3033-14 ) від 07.02.2002 )

( У  назві  і  тексті  Закону  слова "Українська  РСР",
"Кримська АРСР", "Міністерство  охорони навколишнього
природного   середовища   Української   РСР",  "міста
республіканського  підпорядкування"  у всіх відмінках
замінено словами  "Україна",   "Автономна  Республіка
Крим", "Міністерство охорони навколишнього природного
середовища  та  ядерної   безпеки  України",   "міста  
загальнодержавного  значення" у відповідних відмінках
згідно із Законом N 81/96-вр від 06.03.96 )

( У тексті Закону слова "народних депутатів" виключені
на підставі Закону N 186/98-вр від 05.03.98 )

( У тексті Закону слова "Міністерство охорони навколишнього
природного   середовища  та  ядерної  безпеки України" та
"Міністерство    охорони    здоров'я    України"  в  усіх
відмінках   замінено   відповідно   словами   "спеціально
уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань
екології   та    природних    ресурсів"   та  "спеціально
уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань
охорони здоров'я"   у   відповідних  відмінках  згідно із
Законом N 1642-III ( 1642-14 ) від 06.04.2000 )

Охорона  навколишнього  природного  середовища,   раціональне
використання природних ресурсів, забезпечення екологічної  безпеки
життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного  та
соціального розвитку України.
З цією метою Україна здійснює на своїй  території  екологічну
політику, спрямовану на збереження безпечного для існування  живої
і  неживої  природи  навколишнього  середовища,  захисту  життя  і
здоров'я   населення   від   негативного    впливу,    зумовленого
забрудненням  навколишнього  природного   середовища,   досягнення
гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону,  раціональне
використання і відтворення природних ресурсів.
Цей Закон визначає правові, економічні  та  соціальні  основи
організації  охорони  навколишнього  природного    середовища    в
інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Завдання законодавства про охорону навколишнього
природного середовища

Завданням законодавства про охорону навколишнього  природного
середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і
відтворення природних ресурсів,  забезпечення екологічної безпеки,
запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої
діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних
ресурсів,  генетичного  фонду  живої природи,  ландшафтів та інших
природних комплексів,  унікальних територій та природних об'єктів,
пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

Стаття 2. Законодавство України  про  охорону
навколишнього природного середовища

Відносини  у  галузі   охорони    навколишнього    природного
середовища  в  Україні   регулюються    цим   Законом,   а   також
розроблюваними відповідно  до  нього  земельним,  водним,  лісовим
законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного
повітря,  про охорону і використання рослинного і тваринного світу
та іншим спеціальним законодавством.

Стаття 3. Основні принципи охорони навколишнього
природного середовища

Основними принципами   охорони    навколишнього    природного
середовища є:
а) пріоритетність вимог екологічної  безпеки,  обов'язковість
додержання   екологічних   стандартів,   нормативів   та   лімітів
використання  природних  ресурсів  при  здійсненні  господарської,
управлінської та іншої діяльності;
б) гарантування екологічно безпечного середовища для життя  і
здоров'я людей;
в)  запобіжний  характер  заходів  щодо охорони навколишнього
природного середовища;
г) екологізація   матеріального   виробництва    на    основі
комплексності  рішень  у питаннях охорони навколишнього природного
середовища,  використання та відтворення  відновлюваних  природних
ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій;
д) збереження  просторової  та  видової   різноманітності   і
цілісності природних об'єктів і комплексів;
е) науково обгрунтоване узгодження  екологічних,  економічних
та   соціальних   інтересів   суспільства   на   основі  поєднання
міждисциплінарних  знань  екологічних,  соціальних,  природничих і
технічних  наук  та  прогнозування  стану навколишнього природного
середовища;
є) обов'язковість екологічної експертизи;
ж) гласність і демократизм при прийнятті  рішень,  реалізація
яких   впливає   на   стан  навколишнього  природного  середовища,
формування у населення екологічного світогляду;
з) науково  обгрунтоване  нормування  впливу господарської та
іншої діяльності на навколишнє природне середовище;
и)  безоплатність  загального  та   платність    спеціального
використання природних ресурсів для господарської діяльності;
і) стягнення збору за  забруднення  навколишнього  природного
середовища та погіршення якості  природних  ресурсів,  компенсація
шкоди,    заподіяної    порушенням   законодавства   про   охорону
навколишнього природного середовища;
ї) вирішення    питань   охорони   навколишнього   природного
середовища  та  використання  природних  ресурсів  з   урахуванням
ступеня антропогенної зміненості територій, сукупної дії факторів,
що негативно впливають на екологічну обстановку;
й) поєднання заходів стимулювання і відповідальності у справі
охорони навколишнього природного середовища;
к)  вирішення  проблем  охорони   навколишнього    природного
середовища на основі широкого міждержавного співробітництва.
( Стаття 3 із змінами, внесеними згідно  із  Законом  N  186/98-вр
від 05.03.98 )

Стаття 4. Право власності на природні ресурси

Природні  ресурси  України  є   власністю   народу   України,
який  має  право  на  володіння,  використання  та   розпорядження
природними багатствами республіки.
У  державній  власності перебувають  всі  землі  України,  за
винятком земель, переданих у колективну і приватну власність.
( Статтю 4 доповнено частиною другою згідно із Законом  N  3180-12
від 21.05.93 )
Повновладдя народу України  в  галузі  охорони  навколишнього
природного  середовища  та   використання    природних    ресурсів
реалізується  на   основі  Конституції   України   ( 888-09 )   як
безпосередньо,  шляхом  проведення  референдумів,  так  і    через
республіканські органи державної влади відповідно до законодавства
України.
Від  імені  народу  України  право  розпорядження  природними
ресурсами здійснює Верховна Рада України.

Стаття 5. Об'єкти правової охорони навколишнього
природного середовища

Державній охороні і  регулюванню  використання  на  території
України   підлягають:   навколишнє     природне    середовище   як
сукупність  природних  і  природно-соціальних  умов  та  процесів,
природні  ресурси,  як  залучені  в  господарський  обіг,  так   і
невикористовувані  в народному господарстві в даний період (земля,
надра,  води,  атмосферне  повітря,  ліс  та   інша   рослинність,
тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Особливій державній охороні підлягають території  та  об'єкти
природно-заповідного    фонду   України   й   інші   території  та
об'єкти, визначені відповідно до законодавства України.
Державній  охороні  від  негативного  впливу    несприятливої
екологічної обстановки підлягають також здоров'я і життя людей.

Стаття 6. Державні екологічні програми

З метою проведення ефективної  і  цілеспрямованої  діяльності
України  по   організації  і   координації  заходів  щодо  охорони
навколишнього  природного  середовища,  забезпечення   екологічної
безпеки,   раціонального   використання  і  відтворення  природних
ресурсів  на  перспективу  розробляються  і  приймаються  державні
республіканські,   міждержавні,   регіональні,   місцеві  та  інші
територіальні програми.
Порядок розробки державних екологічних  програм  визначається
Кабінетом Міністрів України.

Стаття 7. Освіта і виховання в галузі охорони
навколишнього природного середовища

Підвищення екологічної   культури  суспільства  і  професійна
підготовка  спеціалістів  забезпечується  загальною   обов'язковою
комплексною  освітою  та вихованням в галузі охорони навколишнього
природного середовища, в тому числі в дошкільних дитячих закладах,
в  системі  загальної  середньої,  професійної  та  вищої  освіти,
підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів.
Екологічні знання  є обов'язковою кваліфікаційною вимогою для
всіх посадових осіб,  діяльність яких  пов'язана  з  використанням
природних  ресурсів  та призводить до впливу на стан навколишнього
природного середовища.
Спеціально визначені  вищі  та  професійні  навчальні заклади
здійснюють підготовку спеціалістів у галузі охорони  навколишнього
природного   середовища   та  використання  природних  ресурсів  з
урахуванням суспільних потреб.

Стаття 8. Наукові дослідження

В Україні   проводяться   систематичні   комплексні   наукові
дослідження  навколишнього  природного  середовища  та   природних
ресурсів  з  метою  розробки  наукових  основ  їх    охорони    та
раціонального використання, забезпечення екологічної безпеки.
Координацію  та  узагальнення  результатів  цих    досліджень
здійснюють  Академія  наук  України  та  спеціально  уповноважений
центральний  орган виконавчої влади з питань екології та природних
ресурсів.

Розділ II

ЕКОЛОГІЧНІ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ГРОМАДЯН

Стаття 9. Екологічні права громадян України

Кожний громадянин України має право на:
а) безпечне для його життя та  здоров'я  навколишнє  природне
середовище;
б) участь   в   обговоренні   проектів   законодавчих  актів,
матеріалів щодо розміщення,  будівництва і реконструкції об'єктів,
які  можуть  негативно  впливати  на стан навколишнього природного
середовища,  та внесення пропозицій до державних та  господарських
органів, установ та організацій з цих питань;
в) участь в  розробці  та  здійсненні  заходів  щодо  охорони
навколишнього природного середовища,  раціонального і комплексного
використання природних ресурсів;
г) здійснення    загального   і   спеціального   використання
природних ресурсів;
д) об'єднання в громадські природоохоронні формування;
е) одержання у встановленому порядку  повної  та  достовірної
інформації  про  стан  навколишнього природного середовища та його
вплив на здоров'я населення;
є) участь в проведенні громадської екологічної експертизи;
ж) одержання екологічної освіти;
з) подання до суду позовів до державних органів, підприємств,
установ,  організацій  і  громадян  про    відшкодування    шкоди,
заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок  негативного  впливу  на
навколишнє природне середовище.
Законодавством  України   можуть   бути   визначені   й  інші
екологічні права громадян республіки.

Стаття 10. Гарантії екологічних прав громадян

Екологічні права громадян забезпечуються:
а) проведенням   широкомасштабних   державних   заходів  щодо
підтримання,  відновлення   і   поліпшення   стану   навколишнього
природного середовища;
б) обов'язком міністерств,  відомств,  підприємств,  установ,
організацій  здійснювати  технічні  та інші заходи для запобігання
шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на  навколишнє
природне середовище,  виконувати екологічні вимоги при плануванні,
розміщенні   продуктивних   сил,   будівництві   та   експлуатації
народногосподарських об'єктів;
в) участю громадських об'єднань та громадян у діяльності щодо
охорони навколишнього природного середовища;
г)   здійсненням   державного  та  громадського  контролю  за
додержанням  законодавства  про  охорону  навколишнього природного
середовища;
д) компенсацією  в  установленому  порядку шкоди,  заподіяної
здоров'ю і майну громадян внаслідок  порушення  законодавства  про
охорону навколишнього природного середовища;
е) невідворотністю     відповідальності     за      порушення
законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Діяльність,  що  перешкоджає  здійсненню  права  громадян  на
безпечне навколишнє природне середовище та  інших  їх  екологічних
прав, підлягає припиненню в порядку, встановленому цим Законом  та
іншим законодавством України.

Стаття 11. Захист  прав   громадян   Україна у  галузі
охорони навколишнього природного середовища

Україна    гарантує      своїм      громадянам     реалізацію
екологічних прав, наданих їм законодавством.
Ради, спеціально уповноважені державні  органи  управління  в
галузі охорони навколишнього природного середовища і  використання
природних  ресурсів   зобов'язані   подавати   всебічну   допомогу
громадянам у здійсненні природоохоронної  діяльності,  враховувати
їх  пропозиції  щодо  поліпшення  стану  навколишнього  природного
середовища  та  раціонального  використання  природних   ресурсів,
залучати  громадян  до   участі   у   вирішенні   питань   охорони
навколишнього  природного  середовища  та  використання  природних
ресурсів.
Порушені  права  громадян  у  галузі  охорони   навколишнього
природного  середовища  мають  бути  поновлені,  а    їх    захист
здійснюється  в  судовому  порядку  відповідно  до   законодавства
України.

Стаття 12. Обов'язки громадян у галузі охорони
навколишнього природного середовища

Громадяни України зобов'язані:
а) берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її
багатства   відповідно   до   вимог   законодавства   про  охорону
навколишнього природного середовища;
б) здійснювати  діяльність  з  додержанням  вимог екологічної
безпеки,  інших екологічних  нормативів  та  лімітів  використання
природних ресурсів;
в) не порушувати екологічні права і  законні  інтереси  інших
суб'єктів;
г) вносити  плату  за   спеціальне   використання   природних
ресурсів та штрафи за екологічні правопорушення;
д)  компенсувати  шкоду,  заподіяну  забрудненням  та   іншим
негативним впливом на навколишнє природне середовище.
Громадяни    України     зобов'язані     виконувати   й  інші
обов'язки у галузі  охорони  навколишнього  природного  середовища
відповідно до законодавства України.

Розділ III

ПОВНОВАЖЕННЯ РАД У ГАЛУЗІ
ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

Стаття 13. Компетенція  Верховної  Ради  України у
галузі охорони навколишнього природного
середовища

До виключної компетенції  Верховної  Ради  України  у  галузі
регулювання  відносин  щодо   охорони   навколишнього   природного
середовища відповідно до Конституції України ( 888-09 ) належать:
а) визначення основних напрямів державної політики  у  галузі
охорони навколишнього природного середовища;
б) затвердження державних екологічних програм;
в) визначення правових основ регулювання  відносин  у  галузі
охорони навколишнього природного середовища,  в  тому  числі  щодо
прийняття  рішень  про  обмеження,  зупинення  (тимчасово),    або
припинення діяльності підприємств і  об'єктів,  в  разі  порушення
ними  законодавства  про    охорону    навколишнього    природного
середовища;
г)  визначення  повноважень  Рад,  порядку   організації   та
діяльності  органів  управління  в  галузі  охорони  навколишнього
природного  середовища,   використання   природних   ресурсів   та
забезпечення екологічної безпеки;
д) встановлення правового режиму зон надзвичайної екологічної
ситуації, статусу потерпілих громадян та оголошення таких  зон  на
території республіки.
Верховна Рада України відповідно до Конституції України  може
приймати до свого розгляду й інші  питання  охорони  навколишнього
природного  середовища   та   використання   природних   ресурсів,
забезпечення екологічної безпеки.

Стаття 14. Компетенція Верховної Автономної Республіки Крим

Верховна   Рада   Автономної   Республіки   Крим   в   галузі
регулювання  відносин  щодо   охорони   навколишнього   природного
середовища:
а)  визначає  порядок  організації  та  діяльності    органів
управління в галузі охорони навколишнього природного середовища  і
використання природних ресурсів;
б) визначає повноваження Рад у галузі  охорони  навколишнього
природного  середовища  і  раціонального  використання   природних
ресурсів;
в)  забезпечує  реалізацію  екологічної   політики   України,
екологічних прав громадян;
г) затверджує екологічні програми;
д) організує вивчення навколишнього природного середовища;
е) створює і  визначає  статус  резервних,  в  тому  числі  й
валютних, фондів для фінансування програм та  інших  заходів  щодо
охорони навколишнього природного середовища; (  Пункт  "е"  статті
14 із  змінами,  внесеними  згідно  із  Законом  N  186/98-вр  від
05.03.98 )
є) приймає рішення  про  організацію  територій  та  об'єктів
природно-заповідного фонду місцевого значення та  інших  територій
та об'єктів, що підлягають особливій охороні, встановлює додаткові
їх категорії;
ж) припиняє господарську діяльність  підприємств,  установ  і
організацій,   що   знаходяться   у   підпорядкуванні   Автономної
Республіки  Крим,  а  також  обмежує   або   зупиняє   (тимчасово)
діяльність підприємств, установ і організацій, не  підпорядкованих
органам влади Автономної Республіки  Крим, в разі  порушення  ними
законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
з) встановлює в разі потреби нормативи  екологічної  безпеки,
більш суворі, ніж ті, що діють в цілому на території України.
Верховна Рада Автономної  Республіки  Крим  здійснює  й  інші
повноваження, не віднесені законодавством України  до  компетенції
республіканських органів державної влади України.

Стаття 15. Повноваження місцевих Рад
у галузі охорони навколишнього природного
середовища

Місцеві Ради несуть відповідальність  за  стан  навколишнього
природного  середовища  на  своїй  території  і  в   межах   своєї
компетенції:
а) забезпечують реалізацію  екологічної   політики   України,
екологічних прав громадян;
б) дають згоду на розміщення на своїй території  підприємств,
установ і організацій;
в) затверджують  з  урахуванням  екологічних  вимог   проекти
планування  і  забудови населених пунктів,  їх генеральні плани та
схеми промислових вузлів;
г) видають  і  скасовують  дозволи  на відособлене спеціальне
використання природних ресурсів місцевого значення;
д) затверджують місцеві екологічні програми;
е)   організовують    вивчення    навколишнього    природного
середовища;
є) створюють і визначають статус резервних, в  тому  числі  й
валютних, фондів для фінансування програм та  інших  заходів  щодо
охорони навколишнього природного середовища; (  Пункт  "є"  статті
15 із  змінами,  внесеними  згідно  із  Законом  N  186/98-вр  від
05.03.98 )
ж) організують в  разі  необхідності  проведення  екологічної
експертизи;
з) забезпечують інформування населення про стан навколишнього
природного середовища;
и) організують  роботу  по  ліквідації  екологічних наслідків
аварій,  залучають  до  цих  робіт   підприємства,   установи   та
організації, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, і
громадян;
і) приймають  рішення  про  організацію територій та об'єктів
природно-заповідного фонду місцевого значення та інших  територій,
що підлягають особливій охороні;
ї) здійснюють  контроль  за  додержанням  законодавства   про
охорону навколишнього природного середовища;
й) припиняють господарську діяльність підприємств, установ та
організацій  місцевого  підпорядкування,  а  також  обмежують   чи
зупиняють   (тимчасово)   діяльність   не   підпорядкованих   Раді
підприємств,  установ  та  організацій  в  разі   порушення   ними
законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
к)    координують    діяльність    відповідних     спеціально
уповноважених  державних  органів  управління  в  галузі   охорони
навколишнього  природного  середовища  та  використання  природних
ресурсів на території місцевої Ради.
Місцеві  Ради  можуть   здійснювати   й   інші   повноваження
відповідно до законодавства України.


Розділ IV

ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ
ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

Стаття 16. Управління в галузі охорони навколишнього
природного середовища

Управління охороною   навколишнього   природного   середовища
полягає  у  здійсненні  в  цій   галузі   функцій   спостереження,
дослідження,   екологічної  експертизи,  контролю,  прогнозування,
програмування,   інформування   та   іншої   виконавчо-розпорядчої
діяльності.
Державне управління в галузі охорони навколишнього природного
середовища   здійснюють    Кабінет    Міністрів    України,   Ради
та  їх  виконавчі  і  розпорядчі  органи,   а   також   спеціально
уповноважені  на  те  державні  органи  по  охороні  навколишнього
природного середовища і використанню природних  ресурсів  та  інші
державні органи відповідно до законодавства України.
Спеціально уповноваженими державними  органами  управління  в
галузі охорони навколишнього природного середовища і  використання
природних   ресурсів   у  республіці  є  спеціально  уповноважений
центральний  орган виконавчої влади з питань екології та природних
ресурсів,  його  органи  на  місцях  та  інші  державні органи, до
компетенції  яких  законодавством України та Автономної Республіки
Крим віднесено здійснення зазначених функцій.
Громадське  управління  в  галузі    охорони    навколишнього
природного середовища  здійснюється  громадськими  об'єднаннями  і
організаціями, якщо  така  діяльність  передбачена  їх  статутами,
зареєстрованими відповідно до законодавства України.
Метою управління в галузі  охорони  навколишнього  природного
середовища  є  реалізація  законодавства,  контроль за додержанням
вимог екологічної безпеки,  забезпечення проведення  ефективних  і
комплексних   заходів   щодо   охорони   навколишнього  природного
середовища,   раціонального   використання   природних   ресурсів,
досягнення  узгодженості  дій  державних  і  громадських органів у
галузі охорони навколишнього природного середовища.

Стаття 17. Компетенція  Кабінету  Міністрів  України
у галузі охорони навколишнього природного
середовища

Кабінет  Міністрів  України у  галузі  охорони  навколишнього
природного середовища:
а) здійснює реалізацію  визначеної  Верховною  Радою  України
екологічної політики;
б)   забезпечує    розробку    державних    республіканських,
міждержавних і регіональних екологічних програм;
в) координує діяльність міністерств, відомств, інших  установ
та   організацій   України  у   питаннях   охорони   навколишнього
природного середовища;
г) встановлює порядок  утворення  і  використання  Державного
фонду  охорони  навколишнього  природного  середовища   у   складі
Державного бюджету України та затверджує перелік  природоохоронних
заходів; ( Пункт "г" статті 17 із  змінами,  внесеними  згідно  із
Законами N 81/96-вр від 06.03.96, N 186/98-вр від 05.03.98 )
д) встановлює порядок розробки  та  затвердження  екологічних
нормативів,   лімітів   використання  природних  ресурсів,  скидів
забруднюючих  речовин у навколишнє природне середовище, розміщення
відходів;  (  Пункт  "д"  частини  першої  статті  17  із змінами,
внесеними   згідно   із   Законом  N  2556-III  (  2556-14  )  від
21.06.2001 )
е)  встановлює  порядок  визначення  збору  та  її  граничних
розмірів  за  користування  природними   ресурсами,    забруднення
навколишнього природного  середовища,  розміщення  відходів,  інші
види шкідливого  впливу  на  нього;  (  Пункт  "е"  статті  17  із
змінами, внесеними згідно із Законом N 186/98-вр від 05.03.98 )
є) приймає рішення  про  організацію  територій  та  об'єктів
природно-заповідного фонду загальнодержавного  значення;  (  Пункт
"є" статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом  N  81/96-вр
від 06.03.96 )
ж)  організує  екологічне  виховання  та  екологічну   освіту
громадян;
з) приймає рішення про зупинення (тимчасово)  або  припинення
діяльності підприємств, установ і організацій, незалежно від  форм
власності та підпорядкування, в разі порушення ними  законодавства
про охорону навколишнього природного середовища;
и)  керує  зовнішніми  зв'язками  України  в  галузі  охорони
навколишнього природного середовища.
Кабінет   Міністрів    України   може   здійснювати   й  інші
повноваження відповідно до законодавства України.
( Стаття 17 із змінами, внесеними згідно  із  Законом  N 186/98-вр
від 05.03.98 )

Стаття 18. Компетенція Уряду Автономної Республіки Крим
у галузі  охорони  навколишнього  природного
середовища

Уряд   Автономної   Республіки   Крим   у   галузі    охорони
навколишнього природного середовища на своїй території:
а) здійснює реалізацію законодавства  України  та  Автономної
Республіки  Крим  в  галузі   охорони   навколишнього   природного
середовища;
б) організує розробку екологічних програм;
в)  координує  діяльність  міністерств,  відомств,  а   також
підприємств, установ та організацій в Автономній  Республіці  Крим
у питаннях охорони навколишнього природного середовища, незалежно
від форм власності та підпорядкування;
г)    встановлює    порядок    утворення    і    використання
республіканського   фонду   охорони    навколишнього    природного
середовища   у   складі   республіканського   бюджету   Автономної
Республіки Крим; ( Пункт  "г"  статті  18  із  змінами,  внесеними
згідно із Законом N 186/98-вр від 05.03.98 )
д) погоджує розміщення підприємств, установ і організацій;
е)  організує  управління  і  контроль  в   галузі    охорони
навколишнього природного середовища;
є)  визначає  в  установленому  порядку  нормативи  збору   і
розміри   зборів   за   забруднення    навколишнього    природного
середовища,  розміщення  відходів;  (  Пункт  "є"  статті  18   із
змінами, внесеними згідно із Законом N 186/98-вр від 05.03.98 )
ж)  затверджує  за поданням органів спеціально уповноваженого
центрального   органу   виконавчої  влади  з  питань  екології  та
природних  ресурсів  для підприємств, установ і організацій ліміти
використання  природних  ресурсів,  за винятком природних ресурсів
загальнодержавного   значення,   скидів   забруднюючих  речовин  у
навколишнє  природне середовище, за винятком скидів, що призводять
до  забруднення  природних  ресурсів  загальнодержавного значення,
навколишнього природного середовища за межами території Автономної
Республіки  Крим,  та  ліміти  на утворення і розміщення відходів;
(  Пункт  "ж"  статті  18 із змінами, внесеними згідно із Законами
N  81/96-вр  від  06.03.96,  N  1288-XIV ( 1288-14 ) від 14.12.99,
N 2556-III ( 2556-14 ) від 21.06.2001 )
з)  організує  проведення  державної  екологічної  експертизи
об'єктів, що створюються або функціонують на території  Автономної
Республіки Крим;
и) погоджує поточні і перспективні плани роботи  підприємств,
установ  та  організацій з питань охорони навколишнього природного
середовища і використання природних ресурсів;
і) організує ліквідацію екологічних наслідків аварій, залучає
до її проведення підприємства,  установи,  організації,  незалежно
від підпорядкування та форм власності, і громадян;
ї) забезпечує   систематичне   та   оперативне   інформування
населення,   підприємств,   установ   та   організацій   про  стан
навколишнього природного середовища;
й)  організує  екологічну  освіту  та  екологічне   виховання
громадян.
Уряд Автономної  Республіки  Крим  може  здійснювати  й  інші
повноваження,  що  не  входять  до  компетенції   республіканських
органів державного управління України.
( Стаття 18 із змінами, внесеними згідно  із  Законом  N 186/98-вр
від 05.03.98 )

Стаття 19. Компетенція виконавчих і розпорядчих органів
місцевих Рад у галузі
охорони навколишнього природного  середовища

Виконавчі та розпорядчі органи місцевих Рад у галузі  охорони
навколишнього природного середовища в межах своєї компетенції:
а) здійснюють реалізацію рішень відповідних Рад;
б)  координують  діяльність  місцевих  органів    управління,
підприємств, установ та  організацій,  розташованих  на  території
місцевої Ради, незалежно від форм власності та підпорядкування;
в) організують розробку місцевих екологічних програм;
г) визначають  в  установленому  порядку  нормативи  збору  і
розміри зборів за забруднення навколишнього природного  середовища
та  розміщення  відходів;  (  Пункт  "г"  статті  19  із  змінами,
внесеними згідно із Законом N 186/98-вр від 05.03.98 )
д) затверджують за поданням органів спеціально уповноваженого
центрального   органу   виконавчої  влади  з  питань  екології  та
природних  ресурсів для підприємств, установ та організацій ліміти
використання    природних    ресурсів,    за   винятком   ресурсів
загальнодержавного  значення, ліміти скидів забруднюючих речовин у
навколишнє  природне середовище, за винятком скидів, що призводять
до  забруднення природних ресурсів загальнодержавного значення або
навколишнього природного середовища за межами території цієї Ради,
та  ліміти  на утворення і розміщення відходів; ( Пункт "д" статті
19  із  змінами,  внесеними  згідно  із  Законами  N  81/96-вр від
06.03.96,  N  1288-XIV  (  1288-14  )  від  14.12.99,  N  2556-III
( 2556-14 ) від 21.06.2001 )
е) організують  збір,  переробку,  утилізацію  і  захоронення
відходів  на  своїй  території;  ( Пункт "е" статті 19 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 1288-XIV ( 1288-14 ) від 14.12.99 )
є)  формують   і   використовують   місцеві   фонди   охорони
навколишнього природного середовища у складі місцевих бюджетів;
( Пункт "є" статті 19 із змінами, внесеними згідно  із  Законом  N
186/98-вр від 05.03.98 )
ж)  погоджують  поточні  та   перспективні    плани    роботи
підприємств, установ та організацій з питань охорони навколишнього
природного середовища і використання природних ресурсів;
з) забезпечують  систематичне  та   оперативне   інформування
населення,  підприємств, установ, організацій та громадян про стан
навколишнього природного середовища, захворюваності населення;
и) організують  екологічну  освіту  та  екологічне  виховання
громадян;
і) приймають рішення про організацію  територій  та  об'єктів
природно-заповідного фонду місцевого значення.
Виконавчі і розпорядчі органи Рад можуть здійснювати  й  інші
повноваження відповідно до законодавства України.
( Стаття 19 із змінами, внесеними згідно  із  Законом  N 186/98-вр
від 05.03.98 )

Стаття 20. Компетенція спеціально уповноважених органів
державного управління в галузі охорони
навколишнього природного середовища та
використання природних ресурсів

До  компетенції спеціально уповноваженого центрального органу
виконавчої  влади  з  питань екології та природних ресурсів і його
органів на місцях належать:
а)   здійснення  комплексного  управління  в  галузі  охорони
навколишнього  природного  середовища  в  республіці,   проведення
єдиної  науково-технічної  політики з питань охорони навколишнього
природного   середовища   і   використання   природних   ресурсів,
координація діяльності міністерств, відомств, підприємств, установ
та організацій в цій галузі;
б) державний контроль за  використанням  і  охороною  замель,
надр,  поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та
іншої  рослинності,  тваринного  світу,  морського  середовища  та
природних  ресурсів територіальних вод,  континентального шельфу і
виключної (морської)  економічної  зони  республіки,  а  також  за
додержанням норм екологічної безпеки;
в) організація    моніторингу    навколишнього     природного
середовища,   створення  і  забезпечення  роботи  республіканської
екологічної інформаційної системи;
г) затвердження   нормативів,   правил,   участь  у  розробці
стандартів щодо  регулювання  використання  природних  ресурсів  і
охорони  навколишнього  природного  середовища  від забруднення та
інших шкідливих впливів;
д) здійснення державної екологічної експертизи;
е)  одержання  безоплатно    від    міністерств,    відомств,
підприємств, установ та  організацій  інформації,  необхідної  для
виконання покладених на нього завдань;
є)  видача  дозволів  на  захоронення (складування) відходів,
викиди  шкідливих  речовин  у  навколишнє  природне середовище, на
спеціальне   використання   природних   ресурсів   відповідно   до
законодавства України; ( Пункт "є" статті 20 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 1288-XIV ( 1288-14 ) від 14.12.99 )
ж) обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності  підприємств
і об'єктів, незалежно від їх підпорядкування  та  форм  власності,
якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням  законодавства  про
охорону навколишнього природного  середовища,  вимог  дозволів  на
використання   природних   ресурсів,   з  перевищенням  нормативів
гранично допустимих викидів і лімітів скидів забруднюючих речовин;
(  Пункт "ж" частини першої статті 20 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 2556-III ( 2556-14 ) від 21.06.2001 )
з)  подання  позовів  про  відшкодування  збитків  і   втрат,
заподіяних  в  результаті  порушення  законодавства  про   охорону
навколишнього природного середовища;
и) складання протоколів та розгляд справ про  адміністративні
правопорушення   в   галузі   охорони   навколишнього   природного
середовища і використання природних ресурсів;
і) керівництво заповідною  справою,  ведення  Червоної  книги
України;
ї) координація роботи інших спеціально уповноважених  органів
державного управління в галузі  охорони  навколишнього  природного
середовища та використання природних ресурсів;
й) здійснення міжнародного співробітництва з  питань  охорони
навколишнього  природного  середовища,  вивчення,  узагальнення  і
поширення міжнародного досвіду в цій галузі, організація виконання
зобов'язань  України  відповідно  до  міжнародних  угод  з  питань
охорони навколишнього природного середовища.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з
питань  екології  та  природних  ресурсів  виконує  й інші функції
відповідно  до  положення  про  нього, що затверджується Кабінетом
Міністрів України.
Повноваження  спеціально уповноваженого  центрального  органу
виконавчої  влади  з питань екології та природних ресурсів та його
органів на місцях,  визначені у пункті  "ж"  частини  першої  цієї
статті,  не застосовуються до суб'єктів підприємницької діяльності
(інвесторів),  що здійснюють свою діяльність на  умовах  угод  про
розподіл  продукції. ( Статтю 20 доповнено частиною третьою згідно
із Законом N 1807-III ( 1807-14 ) від 08.06.2000 )
В  системі  органів  спеціально  уповноваженого  центрального
органу  виконавчої  влади  з питань екології та природних ресурсів
можуть   створюватись   спеціальні   підрозділи,  працівники  яких
наділяються   правом   носіння   форми   встановленого   зразка  і
вогнепальної зброї.
Посадові    особи    спеціальних    підрозділів    спеціально
уповноваженого  центрального  органу  виконавчої  влади  з  питань
екології та природних ресурсів підлягають обов'язковому державному
особистому  страхуванню  за  рахунок  коштів державного бюджету на
випадок   загибелі   на  суму  десятирічної  заробітної  плати  за
останньою посадою, яку вони займали, а в разі поранення, контузії,
травми  або  каліцтва,  захворювання чи інвалідності, що сталися у
зв'язку   з   виконанням  посадових  обов'язків,  -  на  суму  від
шестимісячної до п'ятирічної заробітної плати за останньою посадою
залежно  від  ступеня втрати працездатності. ( Статтю 20 доповнено
частиною згідно із Законом N 81/96-вр від 06.03.96 )
Перелік  категорій  посадових  осіб  спеціальних  підрозділів
спеціально  уповноваженого  центрального органу виконавчої влади з
питань    екології   та   природних   ресурсів,   які   підлягають
обов'язковому  державному  особистому страхуванню, а також порядок
та  умови  цього  страхування  встановлюються  Кабінетом Міністрів
України.   (  Статтю  20  доповнено  частиною  згідно  із  Законом
N 81/96-вр від 06.03.96 )
У  разі  загибелі  посадової  особи  спеціального  підрозділу
спеціально  уповноваженого  центрального органу виконавчої влади з
питань  екології  та  природних  ресурсів  у  зв'язку з виконанням
посадових   обов'язків   сім'ї   загиблого   або  його  утриманцям
виплачується одноразова допомога у розмірі десятирічної заробітної
плати загиблого за останньою посадою, яку вона займала, за рахунок
державного бюджету з наступним стягненням цієї суми з винних осіб.
(  Статтю  20  доповнено частиною згідно із Законом N 81/96-вр від
06.03.96 )
У разі  нанесення  посадовій  особі  спеціального  підрозділу
спеціально  уповноваженого  центрального органу виконавчої влади з
питань екології та природних ресурсів тілесних ушкоджень у зв'язку
з  виконанням  нею  посадових  обов'язків, що перешкоджають надалі
займатися   професійною  діяльністю,  їй  виплачується  одноразова
допомога  в  розмірі  п'ятирічної  заробітної  плати  за останньою
посадою,  яку  вона  займала,  за  рахунок  державного  бюджету  з
наступним  стягненням  цієї  суми  з винних осіб і у встановленому
порядку   призначається   пенсія  по  інвалідності.  (  Статтю  20
доповнено  частиною  згідно  із  Законом N 81/96-вр від 06.03.96 )
У  разі  нанесення  посадовій  особі  спеціального підрозділу
спеціально  уповноваженого  центрального органу виконавчої влади з
питань екології та природних ресурсів тілесних ушкоджень у зв'язку
з  виконанням нею посадових обов'язків, що не перешкоджають надалі
займатися   професійною  діяльністю,  їй  виплачується  одноразова
допомога   в   розмірі  однорічної  заробітної  плати  за  рахунок
державного бюджету з наступним стягненням цієї суми з винних осіб.
(  Статтю  20  доповнено частиною згідно із Законом N 81/96-вр від
06.03.96 )
Шкода,  заподіяна  майну   посадової    особи    спеціального
підрозділу    спеціально    уповноваженого   центрального   органу
виконавчої  влади  з  питань  екології  та  природних ресурсів або
членів  її  сім'ї у зв'язку з виконанням нею посадових обов'язків,
відшкодовується  в  повному  обсязі  за  рахунок коштів державного
бюджету  з  наступним стягненням цієї суми з винних осіб. ( Статтю
20  доповнено частиною згідно із Законом N 81/96-вр від 06.03.96 )
Річна заробітна плата посадової особи спеціального підрозділу
спеціально  уповноваженого  центрального органу виконавчої влади з
питань екології та природних ресурсів, що береться для нарахування
розміру  одноразової  допомоги,  включає всі види грошових виплат,
які   отримала   посадова  особа  за  час  роботи  у  спеціальному
підрозділі    спеціально    уповноваженого   центрального   органу
виконавчої  влади  з питань екології та природних ресурсів за рік,
що  передував  року  загибелі або ушкодження здоров'я. ( Статтю 20
доповнено  частиною  згідно  із  Законом N 81/96-вр від 06.03.96 )
Законодавством   України   передбачається   охорона    честі,
гідності, здоров'я і  життя  працівників  спеціальних  підрозділів
спеціально  уповноваженого  центрального органу виконавчої влади з
питань екології та природних ресурсів та його органів на місцях.
Рішення   спеціально   уповноваженого   центрального   органу
виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів з питань,
що  віднесені  до  його  компетенції,  є  обов'язковими  для  всіх
підприємств,  установ  та  організацій  і  можуть бути оскаржені у
судовому порядку.
Компетенція інших спеціально уповноважених державних  органів
управління в галузі охорони навколишнього природного середовища  і
раціонального  використання  природних    ресурсів    визначається
законодавством України, а також положеннями  про  ці  органи,  які
затверджуються у встановленому порядку.

Стаття 21. Повноваження громадських об'єднань у галузі
охорони навколишнього природного середовища

Громадські природоохоронні об'єднання мають право:
а) розробляти і пропагувати свої природоохоронні програми;
б)  утворювати  громадські  фонди   охорони    природи;    за
погодженням  з  місцевими  Радами  за  рахунок  власних  коштів  і
добровільної  трудової   участі   членів   громадських   об'єднань
виконувати роботи по охороні та  відтворенню  природних  ресурсів,
збереженню   та   поліпшенню   стану   навколишнього    природного
середовища;
в) брати   участь   у  проведенні  спеціально  уповноваженими
державними органами  управління  в  галузі  охорони  навколишнього
природного    середовища   перевірок   виконання   підприємствами,
установами та організаціями природоохоронних планів і заходів;
г) проводити  громадську екологічну експертизу,  обнародувати
її результати і  передавати  їх  органам,  уповноваженим  приймати
рішення;
д) одержувати у встановленому  порядку  інформацію  про  стан
навколишнього  природного  середовища,  джерела  його забруднення,
програми  і   заходи   щодо   охорони   навколишнього   природного
середовища;
е)  виступати  з  ініціативою  проведення республіканського і
місцевих    референдумів   з   питань,   пов'язаних   з   охороною
навколишнього   природного   середовища,  використанням  природних
ресурсів та забезпеченням екологічної безпеки;
є) вносити до відповідних органів пропозиції про  організацію
територій та об'єктів природно-заповідного фонду;
ж) подавати  до  суду   позови   про   відшкодування   шкоди,
заподіяної   внаслідок   порушення   законодавства   про   охорону
навколишнього  природного  середовища,  в  тому   числі   здоров'ю
громадян і майну громадських об'єднань;
з) брати участь у заходах міжнародних неурядових  організацій
з питань охорони навколишнього природного середовища.
Діяльність  громадських   об'єднань    в    галузі    охорони
навколишнього природного  середовища  здійснюється  відповідно  до
законодавства України на основі їх статутів.

Розділ V

СПОСТЕРЕЖЕННЯ, ПРОГНОЗУВАННЯ, ОБЛІК ТА ІНФОРМУВАННЯ
В ГАЛУЗІ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

Стаття 22. Моніторинг навколишнього природного середовища

З метою забезпечення збору, обробки,  збереження  та  аналізу
інформації  про  стан   навколишнього    природного    середовища,
прогнозування  його  змін  та  розробки   науково    обгрунтованих
рекомендацій  для  прийняття  ефективних  управлінських  рішень  в
України    створюється      система     державного     моніторингу
навколишнього  природного  середовища.  Спостереження  за   станом
навколишнього  природного  середовища,  рівнем  його   забруднення
здійснюється    спеціально   уповноваженим   центральним   органом
виконавчої  влади  з питань екології та природних ресурсів, іншими
спеціально    уповноваженими    державними   органами,   а   також
підприємствами,   установами  та  організаціями,  діяльність  яких
призводить  або  може  призвести до погіршення стану навколишнього
природного середовища.
Зазначені підприємства, установи та  організації  зобов'язані
безоплатно передавати  відповідним  державним  органам  аналітичні
матеріали своїх спостережень.
Порядок  здійснення  державного  моніторингу    навколишнього
природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.
Спеціально уповноважені державні органи разом з  відповідними
науковими  установами забезпечують організацію короткострокового і
довгострокового  прогнозування   змін   навколишнього   природного
середовища,  які  повинні  враховуватися  при розробці і виконанні
програм та  заходів  щодо  економічного  та  соціального  розвитку
республіки,  в  тому  числі  щодо охорони навколишнього природного
середовища,  використання  і  відтворення  природних  ресурсів  та
забезпечення екологічної безпеки.

Стаття 23. Кадастри природних ресурсів

Для обліку   кількісних,   якісних   та  інших  характеристик
природних ресурсів,  обсягу,  характеру та режиму їх  використання
ведуться державні кадастри природних ресурсів.
Державні  кадастри  ведуться  в  порядку,  що    визначається
Кабінетом Міністрів України.

Стаття 24. Державний облік об'єктів, що шкідливо впливають
на стан навколишнього природного середовища

Об'єкти, що шкідливо впливають або можуть  вплинути  на  стан
навколишнього  природного середовища,  види та кількість шкідливих
речовин,  що потрапляють у навколишнє природне середовище,  види й
розміри  шкідливих фізичних впливів на нього підлягають державному
обліку.
Підприємства, установи  та  організації  проводять  первинний
облік у  галузі  охорони  навколишнього  природного  середовища  і
безоплатно   подають  відповідну  інформацію  органам,  що  ведуть
державний облік у цій галузі.
Збір, обробка   і   подання   відповідним  державним  органам
зведеної  статистичної  звітності  про  обсяги   викидів,   скидів
забруднюючих речовин,  використання природних ресурсів,  виконання
завдань по охороні навколишнього природного  середовища  та  іншої
інформації, ведення екологічних паспортів здійснюється  за  єдиною
для республіки  системою  в  порядку,  що  визначається  Кабінетом
Міністрів України.

Стаття 25. Інформування про стан навколишнього
природного середовища

На  спеціально  уповноважений  центральний  орган  виконавчої
влади  з  питань  екології  та  природних ресурсів, його органи на
місцях   та   інші   спеціально   уповноважені   державні   органи
покладається  підготовка та подання щорічно Верховній Раді України
Національної доповіді про стан навколишнього природного середовища
в  республіці,  а  також  забезпечення заінтересованих державних і
громадських органів, підприємств, установ, організацій та громадян
інформацією про стан навколишнього природного середовища,  випадки
і причини його  екстремального  забруднення,  рекомендаціями  щодо
заходів, спрямованих  на  зменшення  його  негативного  впливу  на
природні об'єкти і здоров'я населення, про наслідки  і  результати
ліквідації цих явищ, екологічні прогнози, про  притягнення  винних
до відповідальності.
Порядок  інформування  про  стан  навколишнього    природного
середовища визначається Кабінетом Міністрів України.

Розділ VI

ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА

Стаття 26. Обов'язковість екологічної експертизи

В Україні  здійснюються    державна,   громадська   та   інші
види екологічної експертизи.
Проведення екологічної експертизи є  обов'язковим  у  процесі
законотворчої,   інвестиційної,  управлінської,  господарської  та
іншої діяльності,  що впливає  на  стан  навколишнього  природного
середовища.
Порядок  проведення  екологічної   експертизи    визначається
законодавством України.

Стаття 27. Об'єкти екологічної експертизи

Екологічній експертизі підлягають:
а) проекти  схем  розвитку  і  розміщення  продуктивних  сил,
розвитку   галузей   народного  господарства,  генеральних  планів
населених пунктів,  схем районної планіровки та інша  передпланова
і передпроектна документація;
б) техніко-економічні обгрунтування і розрахунки,  проекти на
будівництво  і реконструкцію (розширення,  технічне переозброєння)
підприємств та інших об'єктів,  що можуть  негативно  впливати  на
стан   навколишнього  природного  середовища, незалежно  від  форм
власності   та   підпорядкування,   в   тому   числі   військового
призначення;
в) проекти  інструктивно-методичних  і   нормативно-технічних
актів та документів, які регламентують господарську діяльність, що
негативно впливає на навколишнє природне середовище;
г) документація   по  створенню  нової  техніки,  технології,
матеріалів і  речовин,  у  тому  числі  та,  що  закуповується  за
кордоном;
д) матеріали,  речовини,  продукція,  господарські   рішення,
системи й об'єкти, впровадження або реалізація яких може призвести
до порушення норм екологічної безпеки  та  негативного  впливу  на
навколишнє  природне середовище. ( Пункт "д" частини першої статті
27  із змінами, внесеними згідно із Законом N 1642-III ( 1642-14 )
від 06.04.2000 )
Екологічній експертизі можуть підлягати екологічно небезпечні
діючі об'єкти та комплекси, в тому числі військового та оборонного
призначення.

Стаття 28. Державна екологічна експертиза

Державна  екологічна   експертиза   проводиться   експертними
підрозділами   чи  спеціально  створюваними  комісіями  спеціально
уповноваженого  центрального  органу  виконавчої  влади  з  питань
екології та природних ресурсів та його органів на місцях на основі
принципів  законності,  наукової  обгрунтованості,  комплексності,
незалежності, гласності та довгострокового прогнозування.
Завданнями державної екологічної експертизи є:
а) визначення  екологічної  безпеки  господарської  та  іншої
діяльності,  яка  може нині або в майбутньому прямо або посередньо
негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища;
б) встановлення відповідності передпроектних,  передпланових,
проектних  та  інших  рішень  вимогам  законодавства  про  охорону
навколишнього природного середовища;
в) оцінка повноти й  обгрунтованості  передбачуваних  заходів
щодо  охорони  навколишнього  природного  середовища  та  здоров'я
населення,  яка  здійснюється спеціально уповноваженим центральним
органом  виконавчої  влади з питань екології та природних ресурсів
разом  з  спеціально  уповноваженим центральним органом виконавчої
влади з питань охорони здоров'я.
Для участі  в  проведенні  державної  екологічної  експертизи
можуть  залучатися  відповідні  органи    державного    управління
України,     представники        науково-дослідних,      проектно-
конструкторських, інших установ та організацій,  вищих  навчальних
закладів, громадськості, експерти міжнародних організацій.

Стаття 29. Обов'язковість виконання висновків
державної  екологічної  експертизи

Висновок державної екологічної експертизи після  затвердження
спеціально  уповноваженим  центральним  органом виконавчої влади з
питань   екології   та   природних  ресурсів  є  обов'язковим  для
виконання.
Позитивний  висновок  державної  екологічної  експертизи    є
підставою для відкриття фінансування всіх програм і проектів.
Реалізація програм,   проектів   і   рішень  без  позитивного
висновку державної екологічної експертизи забороняється.

Стаття 30. Громадська екологічна експертиза

Громадська екологічна  експертиза  здійснюється   незалежними
групами  спеціалістів з ініціативи громадських об'єднань,  а також
місцевих органів  влади  за  рахунок  їх  власних  коштів  або  на
громадських засадах.
Громадська екологічна експертиза  проводиться  незалежно  від
державної екологічної експертизи.
Висновки громадської    екологічної     експертизи     можуть
враховуватися   органами,   які   здійснюють  державну  екологічну
експертизу,  а також  органами,  що  заінтересовані  у  реалізації
проектних рішень або експлуатують відповідний об'єкт.

Розділ VII

СТАНДАРТИЗАЦІЯ І НОРМУВАННЯ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ
НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

Стаття 31. Завдання стандартизації і нормування в галузі
охорони навколишнього  природного  середовища

Екологічна стандартизація  і  нормування  проводяться з метою
встановлення  комплексу  обов'язкових  норм,  правил,  вимог  щодо
охорони    навколишнього   природного   середовища,   використання
природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Стаття 32. Екологічні стандарти

Державні стандарти в галузі охорони навколишнього  природного
середовища є обов'язковими для виконання і  визначають  поняття  і
терміни, режим використання й охорони природних  ресурсів,  методи
контролю за станом  навколишнього  природного  середовища,  вимоги
щодо  запобігання забрудненню навколишнього природного середовища,
інші   питання,  пов'язані  з  охороною  навколишнього  природного
середовища  та  використанням  природних ресурсів. ( Частина перша
статті  32  із  змінами,  внесеними  згідно  із Законом N 1642-III
( 1642-14 ) від 06.04.2000 )
Екологічні  стандарти  розробляються  і  вводяться  в  дію  в
порядку, що встановлюється законодавством України.

Стаття 33. Екологічні нормативи

Екологічні  нормативи  встановлюють гранично допустимі викиди
та  скиди  у  навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних
речовин,  рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та
біологічних  факторів. ( Частина перша статті 33 в редакції Закону
N 1642-III ( 1642-14 ) від 06.04.2000 )
Законодавством  України   можуть   встановлюватися  нормативи
використання природних ресурсів та інші екологічні нормативи.
Екологічні  нормативи  повинні  встановлюватися з урахуванням
вимог санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і
норм, гігієнічних нормативів. ( Частина третя статті 33 в редакції
Закону N 1642-III ( 1642-14 ) від 06.04.2000 )
Нормативи  гранично  допустимих  концентрацій    забруднюючих
речовин у навколишньому природному середовищі та  рівні  шкідливих
фізичних  впливів  на  нього  є  єдиними  для   всієї    території
України.
У разі  необхідності  для  курортних,  лікувально-оздоровчих,
рекреаційних та інших окремих районів можуть встановлюватися більш
суворі  нормативи  гранично  допустимих  концентрацій забруднюючих
речовин  та  інших  шкідливих  впливів  на   навколишнє   природне
середовище.
Екологічні  нормативи  розробляються  і   вводяться   в   дію
спеціально  уповноваженим  центральним  органом виконавчої влади з
питань  екології  та природних ресурсівта іншими уповноваженими на
те   державними  органами  відповідно  до  законодавства  України.
(  Частина шоста статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1642-III ( 1642-14 ) від 06.04.2000 )

 

Розділ VIII

КОНТРОЛЬ І НАГЛЯД  У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ
НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

Стаття 34. Завдання контролю в галузі охорони навколишнього
природного середовища

Завдання контролю у галузі охорони  навколишнього  природного
середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства
про охорону навколишнього природного середовища  всіма  державними
органами,  підприємствами, установами  та організаціями, незалежно
від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Стаття 35. Державний контроль у галузі охорони
навколишнього природного середовища

Державний контроль у галузі охорони навколишнього  природного
середовища здійснюється Радами та їх  виконавчими  і  розпорядчими
органами,  спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої
влади  з  питань  екології та природних ресурсів, його органами на
місцях та іншими спеціально уповноваженими державними органами.
Державному контролю підлягають використання і охорона земель,
надр,  поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та
іншої  рослинності,  тваринного  світу,  морського  середовища  та
природних ресурсів територіальних вод,  континентального шельфу та
виключної  (морської)  економічної  зони   республіки,   природних
територій  та  об'єктів,  що  підлягають  особливій охороні,  стан
навколишнього природного середовища.
Порядок здійснення    державного    контролю    за   охороною
навколишнього природного  середовища  та  використанням  природних
ресурсів  визначається  цим  Законом  та   іншим    законодавством
України.

Стаття 36. Громадський контроль у галузі охорони
навколишнього  природного  середовища

Громадський  контроль  у   галузі    охорони    навколишнього
природного  середовища  здійснюється  громадськими    інспекторами
охорони навколишнього природного середовища згідно  з  Положенням,
яке  затверджується  спеціально  уповноваженим центральним органом
виконавчої влади  з  питань  екології  та  природних ресурсів.
Громадські  інспектори  охорони   навколишнього    природного
середовища:
а) беруть участь у проведенні спільно з працівниками  органів
державного контролю рейдів та перевірок додержання підприємствами,
установами, організаціями та громадянами законодавства про охорону
навколишнього  природного середовища,  додержання норм екологічної
безпеки та використання природних ресурсів;
б) проводять  перевірки  і  складають протоколи про порушення
законодавства про охорону навколишнього  природного  середовища  і
подають   їх   органам   державного   контролю  в  галузі  охорони
навколишнього природного середовища та правоохоронним органам  для
притягнення винних до відповідальності;
в) подають допомогу  органам  державного  контролю  в  галузі
охорони   навколишнього  природного  середовища  в  діяльності  по
запобіганню екологічним правопорушенням.
Органи громадського контролю в галузі  охорони  навколишнього
природного середовища можуть здійснювати й інші функції відповідно
до законодавства України.

Стаття 37. Прокурорський нагляд за  додержанням законодавства
про охорону навколишнього природного середовища

Нагляд за додержанням законодавства про охорону навколишнього
природного середовища здійснює  Генеральний  прокурор  України  та
підпорядковані йому органи прокуратури.
При здійсненні нагляду органи прокуратури застосовують надані
їм  законодавством   України   права,   включаючи   звернення   до
судів або арбітражних судів з позовами  про  відшкодування  шкоди,
заподіяної   в  результаті  порушення  законодавства  про  охорону
навколишнього природного середовища, та про припинення  екологічно
небезпечної діяльності.
В разі необхідності  у  складі  органів  Прокуратури  України
можуть створюватися спеціалізовані екологічні підрозділи.


Розділ IX

РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ

Стаття 38. Загальне та спеціальне використання природних
ресурсів

Використання природних  ресурсів  в  Україні  здійснюється  в
порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.
Законодавством   України   громадянам   гарантується    право
загального використання природних ресурсів для задоволення життєво
необхідних  потреб    (естетичних,    оздоровчих,    рекреаційних,
матеріальних  тощо) безоплатно, без закріплення  цих  ресурсів  за
окремими особами  і  надання  відповідних  дозволів,  за  винятком
обмежень, передбачених законодавством України.
В  порядку  спеціального  використання  природних    ресурсів
громадянам, підприємствам, установам і  організаціям  надаються  у
володіння, користування або оренду природні  ресурси  на  підставі
спеціальних дозволів, зареєстрованих у  встановленому  порядку, за
плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках,
передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Стаття 39. Природні ресурси загальнодержавного
і місцевого значення

До природних ресурсів загальнодержавного значення належать:
а) територіальні та внутрішні морські води;
б)  природні  ресурси  континентального  шельфу  та виключної
(морської) економічної зони;
в) атмосферне повітря;
г) підземні води;
д)  поверхневі  води,  що знаходяться або використовуються на
території більш як однієї області;
е) лісові ресурси державного значення;
є) природні  ресурси  в  межах   територій    та    об'єктів
природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;
ж) дикі тварини, що перебувають у стані  природної  волі,  а
також інші об'єкти  тваринного  світу  у  межах  територіальних  і
внутрішніх морських вод, водойм, розташованих на  території  більш
ніж однієї області, державних мисливських угідь, лісів  державного
значення, а також види тварин і рослин, занесені до Червоної книги
України. ( Пункт "ж" статті 39 в редакції Закону  N  81/96-вр  від
06.03.96 )
з) корисні копалини, за винятком загальнопоширених.
Законодавством України можуть  бути  віднесені  до  природних
ресурсів загальнодержавного значення й інші природні ресурси.
До природних ресурсів місцевого  значення  належать  природні
ресурси,  не  віднесені  законодавством   України   до   природних
ресурсів загальнодержавного значення.
( Стаття 39 із змінами, внесеними згідно  із  Законом  N  81/96-вр
від 06.03.96 )

Стаття 40. Додержання екологічних вимог при
використанні природних  ресурсів

Використання природних ресурсів громадянами,  підприємствами,
установами   та   організаціями   здійснюється    з    додержанням
обов'язкових екологічних вимог:
а) раціонального і економного використання природних ресурсів
на основі широкого застосування новітніх технологій;
б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню,
виснаженню   природних   ресурсів,   негативному  впливу  на  стан
навколишнього природного середовища;
в) здійснення    заходів   щодо   відтворення   відновлюваних
природних ресурсів;
г)   застосування  біологічних,  хімічних  та  інших  методів
поліпшення  якості  природних  ресурсів,  які забезпечують охорону
навколишнього природного середовища і безпеку здоров'я населення;
д) збереження   територій  та  об'єктів  природно-заповідного
фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні;
е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення
екологічних прав інших осіб.
При використанні природних  ресурсів    має   забезпечуватися
виконання  й  інших  вимог,  встановлених  цим  Законом  та  іншим
законодавством України.

Розділ X

ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ
НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

Стаття 41. Економічні заходи забезпечення охорони
навколишнього природного середовища

Економічні заходи    забезпечення    охорони    навколишнього
природного середовища передбачають:
а) взаємозв'язок  усієї  управлінської,  науково-технічної та
господарської діяльності підприємств,  установ  та  організацій  з
раціональним  використанням  природних  ресурсів  та  ефективністю
заходів по охороні навколишнього природного середовища  на  основі
економічних важелів;
б) визначення  джерел  фінансування  заходів   щодо   охорони
навколишнього природного середовища;
в)  встановлення  лімітів  використання  природних  ресурсів,
скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та на
утворення і розміщення відходів; ( Пункт "в" статті 41 із змінами,
внесеними  згідно із Законами N 1288-XIV ( 1288-14 ) від 14.12.99,
N 2556-III ( 2556-14 ) від 21.06.2001 )
г)  встановлення  нормативів  збору  і  розмірів  зборів   за
використання  природних  ресурсів,  викиди  і  скиди  забруднюючих
речовин у навколишнє природне середовище на утворення і розміщення
відходів  та інші види шкідливого впливу; ( Пункт "г" статті 41 із
змінами,  внесеними  згідно  із Законом N 1288-XIV ( 1288-14 ) від
14.12.99 )
д) надання підприємствам, установам і організаціям,  а  також
громадянам податкових, кредитних та інших пільг  при  впровадженні
ними маловідхідних, енерго-  і  ресурсозберігаючих  технологій  та
нетрадиційних видів енергії, здійсненні інших  ефективних  заходів
щодо охорони навколишнього природного середовища;
е) відшкодування в установленому  порядку  збитків,  завданих
порушенням  законодавства  про  охорону  навколишнього  природного
середовища.
( Стаття 41 із змінами, внесеними згідно із  Законом  N  186/98-вр
від 05.03.98 )

Стаття 42. Фінансування заходів  щодо  охорони
навколишнього природного середовища

В  Україні  фінансування  заходів  щодо охорони навколишнього
природного  середовища  здійснюється за рахунок Державного бюджету
України,  республіканського  бюджету Автономної Республіки Крим та
місцевих  бюджетів,  коштів  підприємств,  установ та організацій,
фондів  охорони  навколишнього природного середовища, добровільних
внесків  та інших коштів. ( Стаття 42 із змінами, внесеними згідно
із Законами N 81/96-вр від 06.03.96, N 186/98-вр від 05.03.98 )

Стаття 43. Збір за спеціальне використання природних
ресурсів

Збір   за   спеціальне   використання   природних    ресурсів
встановлюється  на  основі   нормативів   зборів  і   лімітів   їх
використання.
Нормативи  збору  за    використання    природних    ресурсів
визначаються з урахуванням їх розповсюдженості, якості, можливості
відтворення,    доступності,    комплексності,     продуктивності,
місцезнаходження,  можливості  переробки знешкодження і утилізації
відходів  та інших факторів. ( Частина друга статті 43 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 1288-XIV ( 1288-14 ) від 14.12.99 )
Нормативи збору за використання природних ресурсів,  а  також
порядок її стягнення встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Ліміти  використання  природних  ресурсів  встановлюються   в
порядку, що визначається  Верховною  Радою  Автономної  Республіки
Крим, обласними, міськими (міста   загальнодержавного    значення)
Радами,   крім   випадків,    коли    природні    ресурси    мають
загальнодержавне  значення.  (  Частина  четверта  статті  43   із
змінами, внесеними згідно із Законом N 81/96-вр від 06.03.96 )
Ліміти  використання  природних  ресурсів  загальнодержавного
значення  встановлюються  в  порядку,  що  визначається  Кабінетом
Міністрів України.   ( Частина   п'ята   статті   43  із  змінами,
внесеними згідно із Законом N 81/96-вр від 06.03.96 )
Збори   за   використання   природних   ресурсів   в    межах
встановлених лімітів відносяться  на  витрати  виробництва,  а  за
понадлімітне використання  та  зниження  їх  якості  стягуються  з
прибутку, що залишається  у  розпорядженні  підприємств,  установ,
організацій чи громадян.
( Стаття 43 із змінами, внесеними згідно із  Законом  N  186/98-вр
від 05.03.98 )

Стаття 44. Збір за забруднення навколишнього природного
середовища

Збір   за  забруднення  навколишнього  природного  середовища
встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів
забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення
відходів.  (  Частина перша статті 44 із змінами, внесеними згідно
із  Законом N 1288-XIV ( 1288-14 ) від 14.12.99, в редакції Закону
N 2556-III ( 2556-14 ) від 21.06.2001 )
Ліміти  скидів  забруднюючих  речовин  в  навколишнє природне
середовище   утворення   і   розміщення   відходів   промислового,
сільськогосподарського,  будівельного й іншого виробництва та інші
види  шкідливого  впливу  в   цілому   по   території   Автономної
Республіки Крим, областей, міст  загальнодержавного  значення  або
окремих  регіонів  встановлюються:  (  Абзац перший частини другої
статті  44  із  змінами,  внесеними  згідно  із Законом N 2556-III
( 2556-14 ) від 21.06.2001 )
а) у випадках, коли це призводить  до  забруднення  природних
ресурсів республіканського значення, територій  інших  областей, -
спеціально  уповноваженим  центральним  органом виконавчої влади з
питань екології та природних ресурсів;
б) в інших випадках - в порядку, що встановлюється  Верховною
Радою  Автономної  Республіки  Крим,  обласними,  міськими   (міст
загальнодержавного   значення)   Радами,   за   поданням   органів
спеціально  уповноважений  центральний  орган  виконавчої  влади з
питань екології та природних ресурсів.
(  Частина   друга   статті  44  із  змінами, внесеними згідно  із
Законом N 1288-XIV ( 1288-14 ) від 14.12.99 )
Порядок встановлення нормативів збору і стягнення  зборів  за
забруднення  навколишнього  природного   середовища   визначається
Кабінетом Міністрів України.
Збори підприємств, установ, організацій, а також громадян  за
викиди  і  скиди  забруднюючих  речовин  у   навколишнє   природне
середовище, розміщення відходів та інші види шкідливого  впливу  в
межах  лімітів  відносяться  на витрати виробництва, але не більше
0,15    відсотка    валових   витрат   для   гірничо-металургійних
підприємств,  які  беруть  участь  в економічному експерименті, що
проводиться  з  1  липня  1999  року  до  1  січня 2002 року, а за
перевищення  лімітів  стягуються  з  прибутку,  що  залишається  в
розпорядженні   підприємств,  установ,  організацій  чи  громадян.
(  Частина  четверта  статті  44  із  змінами, внесеними згідно із
Законом N 934-XIV ( 934-14 ) від 14.07.99 )
Порядок встановлення обмежень розмірів зборів за  забруднення
навколишнього   природного   середовища   визначається   Кабінетом
Міністрів України.
( Стаття 44 із змінами, внесеними згідно із  Законом  N  186/98-вр
від 05.03.98 )

Стаття 45. Збір за погіршення якості природних ресурсів

( Вводиться в дію з 01.01.95 згідно з  Постановою ВР
N 4041-12 від 25.02.94)

Збір   за  погіршення  якості  природних  ресурсів  (зниження
родючості грунтів, продуктивності лісів, рибопродуктивності водойм
тощо) в результаті  володіння  і  користування  встановлюється  на
основі нормативів.
Порядок встановлення нормативів збору  за  погіршення  якості
природних ресурсів визначається  Кабінетом Міністрів України.
Збори  підприємств,  установ, організацій, а  також  громадян
за погіршення якості  природних  ресурсів  внаслідок  володіння  і
користування ними здійснюються за рахунок прибутку, що залишається
у їх розпорядженні.
( Стаття 45 із змінами, внесеними згідно із  Законом  N  186/98-вр
від 05.03.98 )

Стаття 46. Розподіл зборів за використання природних
ресурсів, забруднення навколишнього природного
середовища

Збори   за   використання  природних  ресурсів  надходять  до
місцевих   бюджетів,    республіканського    бюджету    Автономної
Республіки Крим та Державного бюджету України і  спрямовуються  на
виконання  робіт  по  відтворенню,  підтриманню  цих  ресурсів   у
належному стані.
Збори   за використання природних ресурсів місцевого значення
надходять до республіканського бюджету Автономної Республіки  Крим
та місцевих бюджетів.
Збори  за  використання  природних  ресурсів зараховуються до
відповідних  бюджетів  згідно  з  чинним законодавством. ( Частина
третя статті 46 в редакції Закону N 186/98-вр від 05.03.98 )
Кошти від   збору  за  забруднення  навколишнього  природного
середовища розподіляються між  місцевими  (сільськими,  селищними,
міськими), обласними  та  республіканським  Автономної  Республіки
Крим,  а також Державним фондами охорони навколишнього  природного
середовища  у співвідношенні відповідно 20,  50 і 30 відсотків,  а
між Київським,  Севастопольським  міськими  та  Державним  фондами
охорони  навколишнього природного середовища - у співвідношенні 70
і  30  відсотків.  (  Частина четверта статті 46 в редакції Закону
N 186/98-вр від 05.03.98 )
Кошти  від  збору  за  забруднення  навколишнього  природного
середовища  підприємствами  гірничо-металургійного комплексу,  які
беруть участь в економічному  експерименті,  що  проводиться  з  1
липня 1999 року до 1 січня 2002 року, розподіляються між місцевими
(сільськими,  селищними,  міськими), обласними та республіканським
Автономної  Республіки  Крим,  а  також  Державним фондами охорони
навколишнього природного середовища у співвідношенні відповідно по
10 відсотків,  а 70 відсотків використовуються цими підприємствами
на виконання природоохоронних заходів.  За нецільове  використання
цих коштів до підприємств застосовуються штрафні санкції у розмірі
100 відсотків сум,  використаних  за  нецільовим  призначенням,  з
нарахуванням   пені  у  розмірі  120  відсотків  облікової  ставки
Національного банку України. ( Статтю 46 доповнено частиною п'ятою
згідно із Законом N 934-XIV ( 934-14 ) від 14.07.99 )
Розподіл  коштів  за  використання  природних  ресурсів,   що
надходять до Державного бюджету  України,  здійснюється  Верховною
Радою України.
Розподіл  коштів  за  використання  природних  ресурсів,   що
надходять до республіканського бюджету Автономної Республіки  Крим
та місцевих  бюджетів,  здійснюється  Верховною  Радою  Автономної
Республіки  Крим,  відповідними  обласними   та   міськими   (міст
загальнодержавного  значення)   Радами   народних   депутатів   за
поданням  органів  спеціально  уповноваженого  центрального органу
виконавчої влади  з  питань  екології  та  природних ресурсів.
(  Стаття  46  із  змінами, внесеними згідно із Законом N 81/96-вр
від 06.03.96 )

Стаття 47. Фонди охорони навколишнього природного середовища

Для   фінансування   заходів   щодо   охорони   навколишнього
природного  середовища  утворюються  Державний,   республіканський
Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони  навколишнього
природного середовища. (  Частина  перша  статті  47  із  змінами,
внесеними згідно із Законом N 186/98-вр від 05.03.98 )
Республіканський  Автономної Республіки Крим та місцеві фонди
охорони навколишнього природного середовища утворюються  у  складі
республіканського    бюджету   Автономної   Республіки   Крим   та
відповідного місцевого бюджету за  місцем  заподіяння  екологічної
шкоди за рахунок:
а) зборів за забруднення навколишнього природного середовища;
б) частини грошових  стягнень  за  порушення  норм  і  правил
охорони  навколишнього  природного середовища та шкоду,  заподіяну
порушенням  законодавства  про  охорону  навколишнього  природного
середовища в результаті господарської та іншої діяльності згідно з
чинним законодавством;
в) цільових   та   інших  добровільних  внесків  підприємств,
установ, організацій та громадян.
( Частина  друга  статті  47  із  змінами,  внесеними  згідно  із
Законом N 81/96-вр від 06.03.96, в  редакції  Закону  N  186/98-вр
від 05.03.98 )
Розподіл   зборів,   що   надходять   до    республіканського
Автономної   Республіки   Крим   та   місцевих   фондів    охорони
навколишнього природного середовища, здійснюється Верховною  Радою
Автономної  Республіки  Крим,  відповідними  обласними,   міськими
(міста загальнодержавного значення)  Радами  за  поданням  органів
спеціально  уповноваженого  центрального органу виконавчої влади з
питань  екології  та природних ресурсів. ( Частина третя статті 47
із змінами, внесеними згідно із Законом N 186/98-вр від 05.03.98 )
Державний фонд охорони  навколишнього  природного  середовища
утворюється за рахунок:
а)  відрахувань  з  місцевих  фондів  охорони   навколишнього
природного середовища, розмір яких  визначається  Верховною  Радою
України;
б) добровільних внесків  підприємств,  установ,  організацій,
громадян та інших надходжень;
в) частини зборів  за використання природних ресурсів, розмір
яких визначається Верховною Радою  України  за  поданням  Кабінету
Міністрів України. ( Частину четверту статті 47 доповнено  пунктом
"в" згідно із Законом N 186/98-вр від 05.03.98 - набирає  чинності
з 01.01.99 )
( Частина  четверта статті 47  із  змінами,  внесеними  згідно  із
Законом N 186/98-вр від 05.03.98 )
Розподіл коштів, що надходять  до  Державного  фонду  охорони
навколишнього  природного   середовища,   здійснюється   Кабінетом
Міністрів    України   за   поданням   спеціально   уповноваженого
центрального   органу   виконавчої  влади  з  питань  екології  та
природних   ресурсів.  (  Частина  п'ята  статті  47  із  змінами,
внесеними згідно із Законом N 186/98-вр від 05.03.98 )
Кошти місцевих республіканського Автономної  Республіки  Крим
і Державного фондів охорони  навколишнього  природного  середовища
можуть  використовуватись  тільки   для   цільового   фінансування
природоохоронних  та  ресурсозберігаючих  заходів,  в  тому  числі
наукових  досліджень  з  цих  питань  ведення  державного кадастру
територій  та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів
для   зниження   впливу   забруднення   навколишнього   природного
середовища  на  здоров'я  населення  та  стимулювання  працівників
спеціально   уповноважених  державних  органів  у  галузі  охорони
навколишнього   природного  середовища  і  використання  природних
ресурсів,  крім  осіб,  які  мають статус державних службовців, та
громадських   інспекторів   з   охорони  навколишнього  природного
середовища,  які виявили порушення природоохоронного законодавства
і   вжили   необхідних   заходів   для   притягнення   винних   до
відповідальності,    запобігання    порушенням   природоохоронного
законодавства.  (  Частина  шоста  статті 47 із змінами, внесеними
згідно  із  Законами  N  81/96-вр  від  06.03.96,  N 186/98-вр від
05.03.98, N 1287-XIV ( 1287-14 ) від 14.12.99 )
Положення про республіканський Автономної Республіки Крим  та
місцеві  фонди   охорони   навколишнього   природного   середовища
затверджуються відповідними Радами,  а  Державного  фонду  охорони
навколишнього  природного   середовища   -   Кабінетом   Міністрів
України. ( Частина сьома статті 47 із  змінами,  внесеними  згідно
із Законом N 186/98-вр від 05.03.98 )
В Україні можуть утворюватись й інші фонди  для  стимулювання
і  фінансування  заходів  щодо  охорони  навколишнього  природного
середовища,  раціонального  використання  природних  ресурсів   та
забезпечення екологічної безпеки.
( Стаття 47 із змінами, внесеними згідно із  Законом  N  186/98-вр
від 05.03.98 )

Стаття 48. Стимулювання в системі охорони навколишнього
природного середовища

В    Україні    здійснюється    стимулювання    раціонального
використання природних ресурсів, охорони навколишнього  природного
середовища шляхом:
а) надання  пільг  при  оподаткуванні  підприємств,  установ,
організацій  і  громадян  в  разі  реалізації  ними  заходів  щодо
раціонального  використання  природних   ресурсів    та    охорони
навколишнього природного середовища, при переході на  маловідхідні
і    ресурсо-    і    енергозберігаючі   технології,   організації
виробництва і впровадженні очисного обладнання і устаткування  для
утилізації  та знешкодження відходів, а також приладів контролю за
станом  навколишнього природного середовища та джерелами викидів і
скидів  забруднюючих речовин, виконанні інших заходів, спрямованих
на поліпшення охорони навколишнього природного середовища; ( Пункт
"а"  статті  48 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1288-XIV
( 1288-14 ) від 14.12.99 )
б)  надання  на  пільгових    умовах    короткострокових    і
довгострокових  позичок  для  реалізації заходів щодо забезпечення
раціонального   використання   природних   ресурсів   та   охорони
навколишнього природного середовища;
в) встановлення    підвищених   норм   амортизації   основних
виробничих природоохоронних фондів;
г) звільнення від оподаткування фондів охорони  навколишнього
природного середовища;
д)  передачі  частини  коштів  фондів  охорони  навколишнього
природного  середовища   на   договірних   умовах   підприємствам,
установам, організаціям і громадянам на заходи  для  гарантованого
зниження  викидів  і  скидів  забруднюючих  речовин  і   зменшення
шкідливих  фізичних,  хімічних  та  біологічних  впливів  на  стан
навколишнього  природного  середовища,  на   розвиток   екологічно
безпечних технологій та виробництв;  (  Пункт  "д"  статті  48  із
змінами, внесеними згідно із Законом N 186/98-вр від 05.03.98 )
е)  надання  можливості  отримання  природних  ресурсів   під
заставу.
(  Пункт  "є"  статті  48 втратив чинність на підставі Закону
N 783-XIV ( 783-14 ) від 30.06.99 )

Стаття 49. Екологічне страхування

В Україні здійснюється добровільне і обов'язкове державне  та
інші види страхування  громадян  та  їх  майна,  майна  і  доходів
підприємств, установ і організацій на  випадок  шкоди,  заподіяної
внаслідок  забруднення  навколишнього  природного  середовища   та
погіршення якості природних ресурсів.
Порядок     екологічного      страхування      встановлюється
законодавством України.

Розділ XI

ЗАХОДИ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Стаття 50. Екологічна безпека

Екологічна безпека  є  такий  стан  навколишнього  природного
середовища,  при  якому  забезпечується  попередження   погіршення
екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей.
Екологічна   безпека    гарантується    громадянам    України
здійсненням  широкого  комплексу   взаємопов'язаних    політичних,
економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших
заходів.

Стаття 51.  Екологічні вимоги до розміщення, проектування,
будівництва, реконструкції, введення в дію та
експлуатації підприємств,  споруд  та інших
об'єктів

При проектуванні,  розміщенні,  будівництві,  введенні в  дію
нових   і   реконструкції  діючих  підприємств,  споруд  та  інших
об'єктів,   удосконаленні   існуючих    і    впровадженні    нових
технологічних   процесів   та  устаткування,  а  також  в  процесі
експлуатації цих об'єктів забезпечується екологічна безпека людей,
раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів
шкідливих впливів на навколишнє  природне  середовище.  При  цьому
повинні   передбачатися   вловлювання,   утилізація,  знешкодження
шкідливих речовин і відходів або повна  їх  ліквідація,  виконання
інших  вимог  щодо  охорони  навколишнього природного середовища і
здоров'я людей.
Підприємства, установи   й   організації,   діяльність   яких
пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє  природне  середовище,
незалежно  від  часу  введення  їх  у  дію  повинні бути обладнані
спорудами,  устаткуванням і  пристроями  для  очищення  викидів  і
скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а
також приладами  контролю  за  кількістю  і  складом  забруднюючих
речовин та за характеристиками шкідливих факторів.
Проекти господарської  та  іншої  діяльності   повинні   мати
матеріали  оцінки  її  впливу  на навколишнє природне середовище і
здоров'я людей.
Оцінка здійснюється  з  урахуванням  вимог  законодавства про
охорону навколишнього природного середовища,  екологічної  ємкості
даної  території,  стану  навколишнього  природного  середовища  в
місці,  де планується розміщення об'єктів,  екологічних прогнозів,
перспектив соціально-економічного розвитку регіону,  потужності та
видів  сукупного  впливу  шкідливих  факторів   та   об'єктів   на
навколишнє природне середовище.
Підприємства, установи  та   організації,   які   розміщують,
проектують,   будують,   реконструюють,   технічно  переозброюють,
вводять в дію підприємства,  споруди  та  інші  об'єкти,  а  також
проводять дослідну діяльність, що за  їх  оцінкою  може  негативно
вплинути на  стан  навколишнього  природного  середовища,  подають
спеціально  уповноваженому  центральному органу виконавчої влади з
питань  екології  та  природних ресурсів та його органам на місцях
спеціальну заяву про це.
Забороняється введення в дію  підприємств,  споруд  та  інших
об'єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі додержання  всіх
екологічних вимог і виконання заходів, передбачених у проектах  на
будівництво   та    реконструкцію    (розширення    та    технічне
переоснащення).

Стаття 52. Охорона навколишнього природного середовища
при застосуванні  засобів  захисту  рослин,
мінеральних добрив, нафти і нафтопродуктів,
токсичних хімічних речовин та інших препаратів
( Назва статті 52 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 650/97-вр від 19.11.97 )

Підприємства, установи, організації та громадяни  зобов'язані
додержувати  правил  транспортування,  зберігання  і  застосування
засобів  захисту  рослин,  стимуляторів  їх   росту,   мінеральних
добрив, нафти і  нафтопродуктів,  токсичних  хімічних  речовин  та
інших препаратів, з тим щоб не допустити забруднення ними  або  їх
складовими  навколишнього  природного   середовища   і   продуктів
харчування. (  Частина  перша  статті  52  із  змінами,  внесеними
згідно із Законом N 650/97-вр від 19.11.97 )
При  створенні  нових  хімічних  препаратів  і речовин, інших
потенційно  небезпечних  для  навколишнього  природного середовища
субстанцій повинні розроблятися та затверджуватися у встановленому
законодавством  порядку  допустимі  рівні  вмісту  цих  речовин  у
об'єктах   навколишнього   природного   середовища   та  продуктах
харчування,   методи   визначення   їх   залишкової  кількості  та
утилізації після використання.
Вміст природних  та  штучних  домішок,  які  можуть негативно
впливати на стан навколишнього природного середовища або  здоров'я
людей,  у таких препаратах,  а також сировині, що використовується
для їх виробництва,  не повинен  перевищувати  допустимих  рівнів,
встановлених відповідно до законодавства.
Екологічні     вимоги     при     виробництві,    зберіганні,
транспортуванні, використанні, знешкодженні, захороненні токсичних
та інших небезпечних для  навколишнього  природного  середовища  і
здоров'я людей речовин, віднесення хімічних речовин  до  категорії
токсичних  та  їх   класифікація   за    ступенем    небезпечності
визначаються  нормативними  документами   на   підставі   висновку
державної   екологічної   експертизи   і  погоджуються  спеціально
уповноваженим   центральним  органом  виконавчої  влади  з  питань
охорони    здоров'я   і   спеціально   уповноваженим   центральним
органом  виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.
Перелік   пестицидів   та   агрохімікатів,   дозволених   для
використання  в  Україні,  регламенти  їх  застосування,  а  також
щорічні  доповнення  до   нього   визначаються   в   установленому
законодавством  порядку.  (  Частина  п'ята  статті  52 в редакції
Закону N 1642-III ( 1642-14 ) від 06.04.2000 )

Стаття 53. Охорона  навколишнього природного
середовища від неконтрольованого та
шкідливого біологічного впливу

Підприємства, установи     та     організації     зобов'язані
забезпечувати   екологічно   безпечне   виробництво,   зберігання,
транспортування,   використання,    знищення,    знешкодження    і
захоронення мікроорганізмів,  інших біологічно активних речовин та
предметів біотехнології,  а  також  інтродукцію,  акліматизацію  і
реакліматизацію  тварин і рослин,  розробляти і здійснювати заходи
щодо  запобігання  та  ліквідації  наслідків   шкідливого   впливу
біологічних факторів на навколишнє природне середовище та здоров'я
людини.
Створення  нових  штаммів  мікроорганізмів   та    біологічно
активних  речовин  здійснюється  тільки  на   підставі    дозволів
спеціально  уповноваженого  центрального органу виконавчої влади з
питань  охорони здоров'я та спеціально уповноваженого центрального
органу  виконавчої  влади  з питань екології та природних ресурсів
при  наявності  оцінки їх впливу на навколишнє природне середовище
та здоров'я людей.
При  створенні  зазначених  організмів  і  речовин    повинні
розроблятися нормативи гранично  допустимих  концентрацій,  методи
визначення  цих  організмів  та речовин у навколишньому природному
середовищі і продуктах харчування.
Виробництво і використання нових штаммів  мікроорганізмів  та
інших  біологічно  активних  речовин  здійснюється  тільки   після
проведення комплексних досліджень їх впливу на  здоров'я  людей  і
навколишнє    природне    середовище    за   дозволом   спеціально
уповноваженого  центрального  органу  виконавчої  влади  з  питань
охорони  здоров'я та спеціально уповноваженого центрального органу
виконавчої влади  з  питань  екології  та  природних ресурсів.

Стаття 54. Охорона навколишнього природного середовища
від акустичного, електромагнітного, іонізуючого
та іншого шкідливого  впливу  фізичних
факторів та радіоактивного забруднення

Місцеві  Ради,   підприємства,   установи,   організації   та
громадяни при  здійсненні  своєї  діяльності  зобов'язані  вживати
необхідних заходів щодо  запобігання  та  недопущення  перевищення
встановлених рівнів  акустичного,  електромагнітного,  іонізуючого
та іншого  шкідливого  фізичного  впливу  на  навколишнє  природне
середовище і здоров'я людини в населених пунктах,  рекреаційних  і
заповідних  зонах,  а  також  в  місцях   масового   скупчення   і
розмноження диких тварин.
Підприємства,  установи  та  організації,    що    здійснюють
господарську  чи  іншу  діяльність,  пов'язану  з    використанням
радіоактивних  речовин  у  різних  формах  і  з  будь-якою  метою,
зобов'язані  забезпечувати  екологічну безпеку цієї діяльності, що
виключала  б  можливість  радіоактивного забруднення навколишнього
природного  середовища  та  негативного впливу на здоров'я людей у
процесі   видобутку,   збагачення,   транспортування,   переробки,
використання та захоронення радіоактивних речовин.

Стаття 55. Охорона навколишнього природного середовища
від забруднення відходами

Суб'єкти права   власності   на   відходи   повинні   вживати
ефективних заходів для зменшення  обсягів  утворення  відходів,  а
також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.

Розміщення відходів    дозволяється    лише    за   наявності
спеціального дозволу на визначених місцевими радами  територіях  у
межах  установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних
норм    способом,   що   забезпечує   можливість   їх   подальшого
використання  як  вторинної  сировини  і безпеку для навколишнього
природного  середовища  та  здоров'я людей.
( Стаття  55   в   редакції   Закону   N 1288-XIV  ( 1288-14 ) від
14.12.99 )

Стаття 56. Екологічна безпека транспортних засобів

Підприємства,    установи,    організації,    що   здійснюють
проектування,    виробництво,   експлуатацію   та   обслуговування
автомобілів,  літаків,  суден, інших пересувних засобів, установок
та  виробництво  і  постачання  пального, зобов'язані розробляти і
здійснювати   комплекс   заходів   щодо  зниження  токсичності  та
знешкодження  шкідливих  речовин, що містяться у викидах та скидах
транспортних  засобів,  переходу  на  менш токсичні види енергії й
пального,  додержання  режиму експлуатації транспортних засобів та
інші  заходи,  спрямовані  на  запобігання  й зменшення викидів та
скидів  у  навколишнє  природне середовище забруднюючих речовин та
додержання встановлених рівнів фізичних впливів.
Виробництво і експлуатація транспортних та  інших  пересувних
засобів та установок,  у викидах та скидах яких вміст забруднюючих
речовин перевищує встановлені нормативи, не допускається.
Керівники  транспортних  організацій та власники транспортних
засобів  несуть відповідальність за додержання нормативів гранично
допустимих  викидів  та  скидів  забруднюючих  речовин  і гранично
допустимих   рівнів   фізичних   впливів  на  навколишнє  природне
середовище, встановлених для відповідного типу транспорту.

Стаття 57. Додержання вимог екологічної безпеки при
проведенні наукових досліджень, впровадженні
відкриттів, винаходів, застосуванні нової
техніки, імпортного устаткування, технологій
і систем

При проведенні   фундаментальних   та   прикладних  наукових,
науково-дослідних і  дослідно-конструкторських  робіт  обов'язково
повинні  враховуватися  вимоги  охорони  навколишнього  природного
середовища,  раціонального використання  і  відтворення  природних
ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.
Забороняється впровадження       відкриттів,       винаходів,
застосування нової техніки,  імпортного устаткування, технологій і
систем, якщо вони не відповідають вимогам екологічної безпеки.
У разі   порушення   встановлених   вимог   така   діяльність
припиняється уповноваженими на те  державними  органами,  а  винні
особи притягуються до відповідальності.

Стаття 58. Вимоги екологічної безпеки щодо військових,
оборонних об'єктів та військової діяльності

Вимоги  екологічної  безпеки,  встановлені  для   розміщення,
проектування,  будівництва,  реконструкції,  введення  в  дію   та
експлуатації  об'єктів  щодо  обмеження  негативного  впливу    на
навколишнє природне середовище хімічних,  фізичних  і  біологічних
факторів, а також інші вимоги, передбачені цим  Законом  та  іншим
законодавством України, повною мірою поширюються на  військові  та
оборонні об'єкти, а також  об'єкти  органів  внутрішніх  справ  та
державної безпеки.
Вимоги екологічної безпеки повинні  додержуватись  також  при
дислокації  військових  частин,  проведенні  військових   навчань,
маневрів, переміщенні військ і військової техніки,  крім  випадків
особливих ситуацій, що оголошуються  відповідно  до  законодавства
України.
Державний контроль за додержанням вимог  екологічної  безпеки
щодо військових, оборонних об'єктів та  військової  діяльності  на
території України  здійснюється  відповідно  до  цього  Закону  та
іншого законодавства України.

Стаття 59. Екологічні вимоги при розміщенні і розвитку
населених пунктів

Планіровка, розміщення, забудова і розвиток населених пунктів
здійснюються за рішенням місцевих Рад  з  урахуванням  екологічної
ємкості  територій,  додержанням   вимог   охорони   навколишнього
природного  середовища,   раціонального   використання   природних
ресурсів та екологічної безпеки.
При  розробці  генеральних  планів  розвитку  і    розміщення
населених пунктів  сільські,  селищні,  міські  Ради  встановлюють
режим  використання  природних  ресурсів,  охорони   навколишнього
природного середовища  та  екологічної  безпеки  у  приміських  та
зелених зонах за погодженням з  Радами,  на  території  яких  вони
знаходяться, відповідно до законодавства України.

Розділ XII

ПРИРОДНІ ТЕРИТОРІЇ ТА ОБ'ЄКТИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ
ОСОБЛИВІЙ ОХОРОНІ

Стаття 60. Система природних територій та об'єктів, що
підлягають особливій охороні

Особливій охороні  підлягають  природні території та об'єкти,
що  мають  велику  екологічну  цінність  як  унікальні  та  типові
природні   комплекси,   для   збереження  сприятливої  екологічної
обстановки,  попередження  та  стабілізації  негативних  природних
процесів і явищ.
Природні   території  та  об'єкти,  що  підлягають  особливій
охороні,   утворюють   єдину  територіальну  систему  і  включають
території  та  об'єкти  природно-заповідного  фонду,  курортні  та
лікувально-оздоровчі,  рекреаційні,  водозахисні,  полезахисні  та
інші  типи  територій  та об'єктів, що визначаються законодавством
України.

Стаття 61. Природно-заповідний фонд України

Ділянки  суші  та  водного  простору,  природні  комплекси  й
об'єкти, які  мають  особливу  екологічну,  наукову,  естетичну  і
народногосподарську цінність і призначені для збереження природної
різноманітності, генофонду  видів  тварин  і  рослин,  підтримання
загального  екологічного  балансу    та    фонового    моніторингу
навколишнього природного середовища, вилучаються з  господарського
використання повністю або частково і  оголошуються  територією  чи
об'єктом природно-заповідного фонду України.
До  складу   природно-заповідного   фонду   України   входять
державні  заповідники,  природні  національні  парки,   заказники,
пам'ятки  природи,  ботанічні  сади,  дендрологічні  та зоологічні
парки,  парки-пам'ятки   садово-паркового   мистецтва,   заповідні
урочища.
Порядок організації,  використання  і  охорони  територій  та
об'єктів  природно-заповідного  фонду,  додаткові  їх    категорії
визначаються законодавством України та Автономної Республіки Крим.

Стаття 62. Курортні і лікувально-оздоровчі зони

Курортними і   лікувально-оздоровчими    зонами    визнаються
території,   які   мають  виражені  природні  лікувальні  фактори:
мінеральні джерела,  кліматичні  та  інші  умови,  сприятливі  для
лікування і оздоровлення людей.
З метою охорони природних  якостей  та  лікувальних  факторів
курортних зон,  запобігання їх псуванню,  забрудненню і виснаженню
встановлюються округи їх санітарної охорони.
В межах  курортних  і лікувально-оздоровчих зон забороняється
діяльність,  яка суперечить  їх  цільовому  призначенню  або  може
негативно   впливати   на  лікувальні  якості  і  санітарний  стан
території, що підлягає особливій охороні.
Оголошення     природних     територій      курортними      і
лікувально-оздоровчими   зонами   здійснюється   Верховною   Радою
України та  Верховною  Радою  Автономної  Республіки  Крим,  а  їх
природоохоронний   режим   визначається    відповідно    Кабінетом
Міністрів України та Урядом Автономної Республіки Крим  відповідно
до законодавства України.

Стаття 63. Рекреаційні зони

Рекреаційними  зонами  є  ділянки  суші  і  водного простору,
призначені  для  організованого  масового  відпочинку  населення і
туризму.
На території рекреаційних зон забороняються:
а) господарська та інша діяльність,  що негативно впливає  на
навколишнє  природне  середовище або може перешкодити використанню
їх за цільовим призначенням;
б) зміни природного ландшафту та  проведення  інших  дій,  що
суперечать використанню цих зон за прямим призначенням.
Режим  використання  цих  територій  визначається   Верховною
Радою Автономної Республіки Крим, місцевими Радами  відповідно  до
законодавства України та Автономної Республіки Крим.

Стаття 64. Охорона рідкісних і таких, що перебувають під
загрозою  зникнення,  видів  тварин і  рослин

Рідкісні і такі,  що  перебувають  (зростають)  під  загрозою
зникнення у природних умовах на території республіки, види  тварин
і рослин підлягають особливій охороні  і  заносяться  до  Червоної
книги України.
Положення про Червону книгу України затверджується  Верховною
Радою України.
З  метою  збереження  рідкісних  видів   тварин   і   рослин,
занесених до Червоної книги України, а  також  видів,  відтворення
яких  у  природних  умовах  неможливе,  Верховна  Рада  Автономної
Республіки Крим, місцеві Ради,  спеціально  уповноважені  державні
органи  управління  в  галузі  охорони  навколишнього   природного
середовища, використання природних  ресурсів  зобов'язані  вживати
необхідних  заходів  для  забезпечення  охорони  зазначених  видів
тварин   і   рослин,   поліпшення   середовища   їх    перебування
(зростання),  створення  належних  умов  для  їх  розмноження  або
розведення та розселення.

Розділ XIII

НАДЗВИЧАЙНІ ЕКОЛОГІЧНІ СИТУАЦІЇ

Стаття 65. Зона надзвичайної екологічної ситуації

Окрема місцевість   України,   на  якій  виникла  надзвичайна
екологічна  ситуація,  може  бути  оголошена  зоною   надзвичайної
екологічної ситуації.

Надзвичайна екологічна  ситуація  - надзвичайна ситуація,  за
якої на окремій місцевості сталися негативні зміни в навколишньому
природному  середовищі,  що  потребують  застосування надзвичайних
заходів з боку держави.

Негативні зміни в навколишньому природному  середовищі  -  це
втрата,  виснаження  чи  знищення  окремих природних комплексів та
ресурсів внаслідок надмірного забруднення навколишнього природного
середовища,  руйнівного  впливу  стихійних  сил  природи  та інших
факторів,  які обмежують або виключають можливість життєдіяльності
людини та провадження господарської діяльності в цих умовах.

Окрема місцевість  України  оголошується  зоною  надзвичайної
екологічної  ситуації  Президентом  України  за  пропозицією  Ради
національної  безпеки  і  оборони України або за поданням Кабінету
Міністрів України.  Указ Президента України про оголошення окремої
місцевості  зоною надзвичайної екологічної ситуації затверджується
Верховною  Радою  України  протягом  двох  днів  з  дня  звернення
Президента України.

Правове регулювання   відносин,   які   виникають   під   час
здійснення надзвичайних заходів,  спрямованих на захист  життя  та
здоров'я людей і нормалізацію екологічного стану на території зони
надзвичайної екологічної ситуації, визначення порядку встановлення
правового  режиму  зони  надзвичайної  екологічної ситуації,  його
організаційного,     фінансового     та     матеріально-технічного
забезпечення,  порядку  відшкодування шкоди,  заподіяної внаслідок
виникнення надзвичайної екологічної ситуації,  а  також  вирішення
інших  організаційних  питань  у  цій  сфері здійснюються згідно з
Законом України "Про зону  надзвичайної     екологічної  ситуації"
( 1908-14 ), іншими нормативно-правовими актами.
(  Стаття  65  в  редакції  Закону  N  3033-III  (  3033-14  ) від
07.02.2002 )

Стаття 66. Запобігання аваріям і ліквідація їх шкідливих
екологічних наслідків

При проектуванні  й  експлуатації  господарських   та   інших
об'єктів,  діяльність  яких  може  шкідливо впливати на навколишнє
природне середовище,  розробляються  і  здійснюються  заходи  щодо
запобігання  аваріям,  а також ліквідації їх шкідливих екологічних
наслідків.
Державні органи  по  нагляду  за  безпечним  веденням робіт у
промисловості   і   атомній   енергетиці   разом   із   спеціально
уповноваженими  державними  органами  управління  в галузі охорони
навколишнього  природного  середовища  і  використання   природних
ресурсів   систематично   проводять   перевірки  стану  екологічно
небезпечних об'єктів та виконання відповідних заходів і вимог щодо
їх безпечної експлуатації.
Перелік  екологічно   небезпечних    об'єктів    визначається
спеціально  уповноваженим  центральним  органом виконавчої влади з
питань екології та природних ресурсів.
У  разі  аварії,  що  спричинила  забруднення   навколишнього
природного  середовища,  підприємства,    установи,    організації
зобов'язані  негайно  приступити  до  ліквідації  її    наслідків.
Одночасно  посадові  особи  або  власники  підприємств,  керівники
установ і організацій зобов'язані повідомляти про аварію і заходи,
вжиті для ліквідації її наслідків, виконавчому  комітету  місцевої
Ради,   органам   охорони   здоров'я,   спеціально   уповноваженим
державним  органам  управління  в  галузі  охорони   навколишнього
природного  середовища  і  використання  природних   ресурсів   та
населенню. ( Частина четверта  статті  66  із  змінами,  внесеними
згідно із Законом N 81/96-вр від 06.03.96 )


Розділ XIV

ВИРІШЕННЯ СПОРІВ У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ
НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

Стаття 67. Вирішення спорів у галузі охорони навколишнього
природного середовища

Спори  у  галузі  охорони навколишнього природного середовища
вирішуються судом, арбітражним судом, Радами народних депутатів чи
органами,  які  утворюються ними, відповідно до їх компетенції і в
порядку, встановленому законодавством Української РСР.
Спори  підприємств,  установ  і організацій Української РСР у
галузі    охорони    навколишнього    природного    середовища   з
підприємствами,  установами   та   організаціями   інших   держав,
розглядаються  комісіями,  що утворюються на паритетних засадах із
представників  Української   РСР  і  заінтересованих  держав,  або
третейським судом.

Розділ XV

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО
ОХОРОНУ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

Стаття 68. Відповідальність за порушення законодавства
про охорону навколишнього природного середовища

Порушення законодавства  України  про  охорону  навколишнього
природного середовища тягне за собою встановлену  цим  Законом  та
іншим  законодавством  України   дисциплінарну,   адміністративну,
цивільну і кримінальну відповідальність.
Відповідальність  за  порушення  законодавства  про   охорону
навколишнього природного середовища несуть особи, винні у:
а) порушенні прав громадян на екологічно безпечне  навколишнє
природне середовище;
б) порушенні норм екологічної безпеки;
в)  порушенні  вимог  законодавства  України  при  проведенні
екологічної   експертизи,   в   тому   числі   поданні    завідомо
неправдивого експертного висновку;
г) невиконанні вимог державної екологічної експертизи;
д)  фінансуванні,  будівництві  і  впровадженні у виробництво
нових технологій і устаткування без позитивного висновку державної
екологічної експертизи;
е) порушенні екологічних вимог при проектуванні,  розміщенні,
будівництві,  реконструкції,  введенні  в  дію,  експлуатації   та
ліквідації   підприємств,  споруд,  пересувних  засобів  та  інших
об'єктів;
є) допущенні  наднормативних,  аварійних і залпових викидів і
скидів  забруднюючих  речовин  та  інших  шкідливих   впливів   на
навколишнє природне середовище;
ж) перевищенні лімітів та порушенні інших вимог  використання
природних ресурсів;
з) самовільному спеціальному використанні природних ресурсів;
и)  порушенні  строків   внесення  зборів   за   використання
природних  ресурсів  та  забруднення   навколишнього    природного
середовища;
і) невжитті   заходів   щодо   попередження   та   ліквідації
екологічних  наслідків  аварій  та  іншого  шкідливого  впливу  на
навколишнє природне середовище;
ї) невиконанні розпоряджень органів, які здійснюють державний
контроль у галузі охорони навколишнього природного  середовища, та
вчиненні опору їх представникам;
й)  порушенні  природоохоронних   вимог    при    зберіганні,
транспортуванні,   використанні,   знешкодженні   та   захороненні
хімічних  засобів  захисту  рослин,  мінеральних добрив, токсичних
радіоактивних  речовин  та  відходів;  (  Пункт  "й"  статті 68 із
змінами,  внесеними  згідно  із Законом N 1288-XIV ( 1288-14 ) від
14.12.99 )
к)  невиконанні  вимог  охорони   територій    та    об'єктів
природно-заповідного фонду  та  інших  територій,  що   підлягають
особливій охороні, видів тварин і рослин,  занесених  до  Червоної
книги України;
л) відмові від  надання  своєчасної,  повної  та  достовірної
інформації про стан навколишнього природного середовища,  а  також
про  джерела  забруднення,  у  приховуванні  випадків   аварійного
забруднення навколишнього природного середовища або  фальсифікації
відомостей  про  стан  екологічної  обстановки  чи  захворюваності
населення; ( Пункт  "л"  частини  другої  статті  68  із  змінами,
внесеними згідно із Законом N 650/97-вр від 19.11.97 )
м) приниженні честі і  гідності  працівників, які  здійснюють
контроль в галузі  охорони  навколишнього  природного  середовища,
посяганні на їх життя і здоров'я.
Законодавством     України     може     бути      встановлено
відповідальність і за інші  порушення  законодавства  про  охорону
навколишнього природного середовища.
Підприємства, установи, організації та громадяни  зобов'язані
відшкодовувати шкоду,  заподіяну    ними    внаслідок    порушення
законодавства про охорону навколишнього  природного  середовища, в
порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Застосування  заходів  дисциплінарної,  адміністративної  або
кримінальної відповідальності не звільняє винних  від  компенсації
шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища
та погіршенням якості природних ресурсів.
Незаконно добуті  в  природі  ресурси  та  виготовлена  з них
продукція   підлягають   безоплатному   вилученню,   а    знаряддя
правопорушення - конфіскації. Одержані від  їх  реалізації  доходи
спрямовуються в  республіканський  Автономної  Республіки  Крим  і
місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.
( Частина шоста статті 68 із змінами, внесеними згідно із  Законом
N 186/98-вр від 05.03.98 )
Посадові особи та спеціалісти, винні в порушенні  вимог  щодо
охорони  навколишнього  природного  середовища  та    використання
природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки  за  поданням
державних  органів  охорони  навколишнього  природного  середовища
згідно з рішеннями їх управлінських органів  позбавляються  премій
за основними результатами господарської  діяльності  повністю  або
частково. ( Частина сьома статті 68 із змінами,  внесеними  згідно
із Законом N 81/96-вр від 06.03.96 )
Порядок  позбавлення  премій   визначається    законодавством
України.
( Стаття 68 із змінами, внесеними згідно із  Законом  N  186/98-вр
від 05.03.98 )

Стаття 69. Особливості застосування цивільної
відповідальності

Шкода,  заподіяна  внаслідок  порушення  законодавства    про
охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації,
як правило,  в  повному  обсязі  без  застосування  норм  зниження
розміру  стягнення  та  незалежно  від  збору    за    забруднення
навколишнього природного середовища та погіршення якості природних
ресурсів.
Особи,  яким   завдано  такої  шкоди,    мають    право    на
відшкодування  неодержаних  прибутків  за  час,  необхідний    для
відновлення здоров'я, якості навколишнього природного  середовища,
відтворення  природних  ресурсів  до   стану,    придатного    для
використання за цільовим призначенням.
Особи,  що  володіють  джерелами    підвищеної    екологічної
небезпеки, зобов'язані компенсувати заподіяну шкоду громадянам  та
юридичним особам, якщо не доведуть,  що  шкода  виникла  внаслідок
стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих.
Шкода,  заподіяна  довкіллю  у зв'язку з виконанням угоди про
розподіл  продукції,  підлягає  відшкодуванню  відповідно до вимог
статті  29  Закону  України  "Про  угоди  про  розподіл продукції"
(  1039-14  ).  (  Статтю  69 доповнено частиною згідно із Законом
N 1807-III ( 1807-14 ) від 08.06.2000 )
( Стаття 69 із змінами, внесеними згідно із  Законом  N  186/98-вр
від 05.03.98 )

Стаття 70. Адміністративна та  кримінальна відповідальність
за екологічні правопорушення і злочини

Визначення  складу  екологічних  правопорушень  і   злочинів,
порядок притягнення винних  до  адміністративної  та  кримінальної
відповідальності за їх вчинення  встановлюються  Кодексом  України
про  адміністративні  правопорушення  та   Кримінальним   кодексом
України ( 2001-05, 2002-05 ).

 

Розділ XVI

МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ УКРАЇНИ У ГАЛУЗІ
ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

Стаття 71. Участь України у міжнародному
співробітництві у галузі охорони
навколишнього природного середовища

Україна бере участь у міжнародному співробітництві  у  галузі
охорони  навколишнього  природного  середовища  на  державному   і
громадському  рівнях  відповідно  до  законодавства   України   та
міжнародного права.
Якщо міжнародним договором, укладеним  Україною,  встановлено
інші правила, ніж ті, що містяться  в  законодавстві  України  про
охорону навколишнього  природного  середовища,  то  застосовуються
правила міжнародного договору.
Україна  здійснює   заходи   щодо   розвитку   та   зміцнення
міжнародного  співробітництва  у  галузі   охорони   навколишнього
природного  середовища  з  іншими  державами,  а  також  в  рамках
природоохоронної діяльності ООН та організацій, що  входять  в  її
систему, інших урядових і неурядових міжнародних організацій.

Стаття 72. Обов'язок іноземних юридичних осіб і громадян
та  осіб  без  громадянства  щодо  додержання
законодавства     України     про     охорону
навколишнього природного середовища

Іноземні  юридичні   особи   і   громадяни   та   особи   без
громадянства зобов'язані на території  України  додержувати  вимог
цього  Закону,  інших  законодавчих   актів   у   галузі   охорони
навколишнього природного середовища та несуть відповідальність  за
їх порушення відповідно до законодавства України.

Голова Верховної Ради Української РСР                   Л.КРАВЧУК

м. Київ, 25 червня 1991 року
N 1264-XII